Освіті під час війни таки бути! А все завдяки таким Людям, як Федір Шандор.
Професор Ужгородського національного університету викладав соціологію громадської думки, психологію мас, а також філософію. Хоча, чого ж викладав?! І надалі викладає, щоправда, не з дому, не з аудиторії, а з окопу!
Як тільки стало відомо про повномасштабне вторгнення росії в Україну, чоловік одразу все покинув і встав на захист нашої рідної землі. Але залишити своїх студентів напризволяще він просто не міг, тому вирішив за будь-якої ціни продовжити викладати.
Про Федора тепер знає мало не увесь світ – фото лектора з окопу облетіло Мережу. Якщо ви досі сумніваєтеся в тому, що українці – це найбільш освічений, культурний та інтелектуально розвинутий народ – маєте ближче познайомитися з цим сміливим професором.
– Інтернет Ілона Маска на фронті є, можливості є, величезне бажання виконувати свою педагогічну місію є! Одного лише нема – страху! То чому ж не викладати?! Побратими завжди прикривають мою спину під час лекцій. Вже навіть розклад занять вивчили, – жартує Федір.
Задовго до війни в рідний університет професора навідувався Олександр Педан, який присвятив навчальним закладам України унікальний телепроєкт. Він допомагає юним українцям та українкам побачити переваги української освіти, заохотити їх до вступу в національні вузи.
Федір дуже підтримує таку ініціативу і не перестає повторювати своїм студентам, що наша освіта є відомою на увесь світ, тому ми маємо пишатися тим, що маємо можливість її здобувати.
– Я всіх запрошую вступати до Ужгородського національного університету. Вчитися українською мовою, в українських викладачів – це найкращий досвід, який на вас тут чекає. Як казав Тарас Шевченко: “І чужого научайтеся, і свого не цурайтесь!” Не соромтеся свого, рідного, бо за це ми зараз з хлопцями воюємо на фронті, віддаємо своє життя. Але зовсім скоро настане перемога, я вдягну свого святкового метилика і повернуся до улюблених аудиторій. Дуже хочу знову побачити очі студентів, які горять цікавістю, працьовитістю і любов’ю до науки, культури і рідної мови.
Щоб пришвидшувати нашу перемогу, зовсім не обов’язково братися до зброї. Достатньо просто бути на своєму місці, робити добре свою справу, долучатися до волонтерських ініціатив і всіляко підтримувати нашу армію. Ну, і звісно ж, любити все українське! Без цього почуття далеко не заїдеш – навіть на БТРі.
Як боретеся за перемогу України Ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Поділіться з друзями
