Дівчина сиділа біля вікна та мовчки витирала сльози. От уже 6 місяців вона ніяк не могла зрозуміти, що за хвороба мучить її очі. Лікарі ніяк не могли знайти причину.
– Дорогенька, з вами все в порядку. Ви абсолютно здорові! – сказав один з кращих офтальмологів міста.
До нього вона прийшла ще пів року тому, коли її очі почав мучити невідомий недуг. Печія в очах могла застати її в самих неочікуваних місцях. Одного разу це трапилося прямо на пішохідному переході. Очі так боліли, що вона навіть не могла зрушити з місця, так і стояла посеред дороги. Машини сигналили, а вона навіть поворухнутися не могла.
Тоді вона вирішила піти на обстеження, але результати говорили про те, що вона абсолютно здорова, а краплі для профілактики ніяк не допомагали. Одна знайома порадила їй поїхати у село до однієї бабусі, яка травами лікує. Кажуть, правда, вона не всіх приймає, спочатку пильно в очі дивиться, чи душа в людини чиста й лише потім до хати запрошує.
Кіра була у відчаї, тому вирішила спробувати.
– Доброго дня! – сказала Кіра й відчула як у її душі з’являється тепло.
– Доброго дня, красуне, – посміхаючись сказала бабуся та пильно подивилася Кірі в очі.
– Я прийшла, аби допомоги у вас попросити.
Бабуся Єфросинія відклала у бік трави, піднялася та запросила Кіру в будинок.
Дівчина сама не зрозуміла як почала розповідати їй все, що було у неї на душі:
– Ну ви розумієте, я ж до цього йшла все своє життя. Ми з Мариною прийшли на роботу одночасно. Вона взагалі не розбиралася в специфіці роботи, тому їй доручали просту роботу, а ось я тягнула на собі всі проєкти, завжди бігла до них з ідеями, намагалася щось покращити. Я взагалі забула про особисте життя, тому що працювала і вдень, і вночі. Мені хотілося якогось кар’єрного росту, тому я не скаржилася. Я була впевнена в тому, що цю посаду доручать саме мені, адже я виконувала більше роботи.
Тут Кіра замовкла, щоб трохи заспокоїтися. Очі знов сильно заболіли. У цей момент, Єфросинія змочила ганчірку у трав’яному відварі та приклала до очей дівчини.
– Синюха прожене всі хвороби. Материнка очистить душу від образи, а ромашка заспокоїть серце, – спокійно сказала бабуся.
Дівчина миттю відчула, як біль почав відступати.
– А посада дісталася Олені. Я не розумію, чому їй, а не мені?
Єфросинія забрала компрес з очей дівчини, налила у глиняну чашку трав’яний чай та простягнула його Кірі.
– В житті часто відбуваються несправедливі, на нашу думку, речі. Ми стараємося, працюємо й хочемо отримати за це винагороду. Нам навіть важко допустити те, що може бути якось інакше. Проте найважчим гріхом є гординя. Саме вона провокує все зло на цім світі. Саме через неї розпочинаються війни та хвороби. От і очі твої болять, через гординю. Так, це саме вона і є. Ти дійсно заслужила ту посаду, але ж ні ти, ні я не знаємо, до чого вона б тебе привела. Ти не знаєш всього, що ховається за твоїми очима. Коли ти заспокоїш серце та відпустиш образи, тобі миттю стане легше. Тоді ти побачиш, що часто несправедливість несе в собі благо.
Від Єфросинії Кіра вийшла дуже спокійна. Біль повністю її покинув, а образу їй таки вдалося відпустити.
Після цього візиту минуло не так багато часу, а фірма, в якій працювала Кіра розорилася. Директора звинуватили в шахрайстві, а Олені довелося викручуватися, аби вийти чистою з цього болота.
Потім Кіра ще неодноразово згадувала слова бабусі про несправедливість.
А ви погоджуєтеся з тим, що несправедливість може нести благо?
