Цей рік приніс мені багато радості й нещастя водночас. Мені стукнуло 32, і я починаю нове життя. Нехай і залишилась зовсім одна.
З Дімою ми познайомились на останньому курсі навчання. В обох це були перші стосунки. Ми сильно закохалися один в одного і я думала, що це на все життя. Через рік зустрічань ми одружились. Жили на квартирі, яку мені залишили батьки. Завжди були при грошах.
Він працював сантехніком, а я крім основної роботи любила вдома готувати торти на замовлення. Ми насолоджувались кожним днем. А коли настав час заводити дітей у нас почалися проблеми.
Ми думали, що потрібне лікування, обійшли найкращих лікарів. Зробили всі можливі аналізи й тести. Та ніяких вад не знайшли.
– У вас ще все буде! – заспокоювали нас лікарі.
Навіть співробітниця мене підтримувала. Ми здружились з Анею майже одразу. Вона була доброю, усміхненою і завжди готова була допомогти. Лише особисті стосунки у неї ніяк не складались.
Наближався Новий рік. Ми з чоловіком думали святкувати його на дачі. він якось прийшов з роботи й сказав, що приїжджає його добрий і самотній друг і йому ніде святкувати.
– То давай я покличу Аню, може вони сподобаються один одному! – зраділа я за подругу і вже очікувала на той новорічний вечір.
Свято справді вдалося. А головне, що вони зацікавилися один одним. Та їхні стосунки тривали недовго.
– У нього нічого немає! Нащо мені такий? – заявила подруга.
Якось я не могла знайти свої сережки у яких святкувала Новий рік. Вже подумала. що загубила їх, а потім пригадала, що вони залишились на дачі. І вирішила поїхати туди перед роботою, це не так далеко.
На мій подив я побачила машину чоловіка біля воріт. Зайшла всередину й остовпіла. У моєму халаті стояла Аня, яка два дні тому взяла лікарняну відпустку.
– Ти що тут робиш? Переплутала лікарню з моєю дачею?
– Не кричи! Діму розбудиш! – посміхалась вона.
– А ти не смій мені вказувати, що я маю робити! Де він? – я тоді була настільки розгнівана, що готова була все перекинути у тому домі. – Забирайтеся геть з моєї дачі! Я подаю на розлучення!
– А що ти хотіла? Думаєш він би ціле життя жив з безплідною? Я скоро народжу йому дитину!
– У вас є 20 хвилин, інакше я викличу поліцію!
Тоді я не очікувала від себе такої поведінки. Напевно, мене ніхто такою не бачив. Так за один ранок я втратила подругу і чоловіка! Я почувалася геть пригніченою. Але на роботу все-таки пішла, інакше б точно з’їхала з глузду.
В обід мені різко стало погано. Почалась нудота, від кожного різкого запаху ставало тільки гірше.
– Ти не думала тест на вагітність купити? – спитала начальниця.
– Тест? Ні, а треба?
– Думаю так. Іди, ти сьогодні зовсім втомлена. Завтра попрацюєш.
Я віднеслася до її слів скептично, але після цього мене не покидали думки про вагітність. Я купила тест. Він показав дві смужки. Тоді я купила ще два і вони також були позитивні.
– Дитина? Невже я стану мамою – новина розчулила мене до глибини душі. – Треба розказати Дімі.
До мене не одразу дійшло, що зранку я застукала його з подругою. Знову засмутилася. плакала цілу ніч.
Їхні з Анею стосунки теж тривали недовго. Вона кинула його по тій самій причині, що і друга. А потім знайшла заможнішого чоловіка.
Коли Діма дізнався про мою вагітність, то намагався повернутись. Просив мало не на колінах, але я не змогла йому пробачити. Було надто пізно. Тим більше всі образи я відпустила, адже під час вагітності треба думати лише про хороше.
А рада, що той рік забрав невартих людей з мого життя і подарував найкраще жіноче щастя – дитину.
А ви б пробачили зраду?
