Ми з Лесею познайомилися в студентські роки. Вона одразу справила на мене враження своєю вродою. Перший час між нами були дружні стосунки, які згодом переросли в кохання.
Я був щасливий, адже вірив в те, що поруч зі мною споріднена душа. Мені хотілося провести з Лесею усе своє життя і ніколи з нею не розлучатися. Здавалося, що таке бажання було взаємним.
Після закінчення навчання ми переїхали у квартиру, яка дісталася мені від батьків. Я влаштувався на роботу за спеціальністю, а Леся тим часом підробляла продавцем.
Усі складалося прекрасно і я вкотре переконався, що ми з моєю обраницею створені один для одного. Через чотири місяці спільного життя я зробив їй пропозицію.
Леся погодилася вийти за мене. У нас розпочалася підготовка до весілля. Паралельно у мене стало набагато більше роботи, а разом з тим зросла моя зарплатня. Однак заради цього довелося жертвувати сном і вільним часом. Леся постійно скаржилася на дефіцит уваги.
За тиждень до церемонії я взяв відпустку. Нарешті мені не потрібно було нікуди вставати, тому моя наречена пішла на роботу, а я залишився в ліжку.
Піднятися мене змусив телефонний дзвінок. Однак я побачив, що дзвонили не до мене, а до Лесі. Мабуть, вона забула свою мобілку вдома. На екрані світився незнайомий номер. Не замислюючись, я підняв слухавку:
– Лесю, привіт. Де ти зараз є? – запитав чоловічий голос.
Я розгублено пояснив, що вона забула свій телефон. На цьому розмова закінчилася. Проте у мене виникло декілька запитань. Наприклад, чому якийсь хлопець телефонує до моєї нареченої?
У мене раніше ніколи не виникало підозр щодо вірності Лесі. Все ж, щось змусило мене перевірити її профіль в соціальних мережах. Там я побачив її переписку із Сергієм. Виявляється, що вони вже спілкуються декілька місяців. Якраз від тоді, як я почав більше часу проводити на роботі.
Я перечитав усе, про що вони говорили. Розумію, що так поводитися не гарно. Однак я був за крок до того, щоб пов’язати з цією людиною усе своє життя. тому заслуговував на правду. Леся розповідала, що не любить мене, а зберігає наші відносини лише заради моєї квартири…
Ці слова ранили мене глибоко в серце. Таким спустошеним й обманутим я себе ще ніколи не відчував. Усвідомивши всю інформацію, я вирішив нічого не розповідати своїй нареченій і підготувати для неї сюрприз.
У день весілля зібралися усі наші рідні й друзі. Церемоніймейстер готова зареєструвати наш шлюб. Вона запитує згоду в Лесі, яка відповідає “Так”. Далі моя черга.
Неочікувано для всіх присутніх я сказав “Ні”, розвернувся і пішов геть. Ніхто не розумів, що відбувається.
Того ж вечора усі речі Лесі були на вулиці, а я викинув її не лише зі своєї квартири, але й з власного життя.
Чи правильно вчинив хлопець?
