Олексій тільки повернувся з армії. У нього ні друзів, ні роботи, ні освіти. Чоловік довго не вагався: потрібно шукати роботу. У місцевому супермаркеті шукали охоронця. Олексій вирішив, що це непогана робота. Так, не високооплачувана, але на прожиття має вистачати.
Туди він і подався. Йшли дні, які виливалися в місяці, а згодом в роки. Його будні проходили на роботі, а вдома на Олексія чекали мати. Все, що змінювалося – це місце роботи. Одні установи закривалися, але в іншому місці з’являлися вакансії. Як не крути, але охоронець потрібен був завжди. Його професія наклала відбиток на зовнішній вигляд. Його обличчя стало похмурим та насупленим.
Мати Олексія почала хвилюватися за свого сина. Адже йому вже 30, а він самотній. Вона радила йому піти в клуб, щоб познайомитися з кимось, але син відповідав, що там шукають бізнесменів, а не простих охоронців.
Згодом мати почала хворіти. Їй вже було за 70, тому не дивно, що з’явилися проблеми з тиском та серцем. Пройшов ще деякий час і жінки не стало. Олексій залишився один.
Чергове підприємство закрилося і він знову був безробітнім. Тоді чоловік почав переглядати різні оголошення і побачив, що в місцевому зоопарку шукають охоронця. Вирішив, що це буде новий непоганий досвід.
І справді, у зоопарку життя Олексія змінилося. Він кожного дня бачив багато щасливих та радісних дітей і сімей, від цього з його обличчя також зник суворий вираз, який прийшов з роками.
Дні стали яскравішими. Одного дня Олексій по дорозі на роботу побачив кошеня. Бездомний рудий клубочок виглядав стомленим і голодним. Чоловік зайшов в магазин і прикупив гостинці для нього. Від тоді кожного ранку котик чекав на свого рятівника і проводжав його на роботу.
Як би Олексію не хотілося, але він не міг взяти тваринку додому, бо більшість часу проводив на роботі. Тож вона оселилася там разом з ним.
Однак в особистому житті в Олексія не ладналося. Точніше він навіть не замислювався про це. Його не цікавили жінки, але була лише одна, яка привернула увагу.
Ця жінка дуже часто приходила в зоопарк з дитиною в інвалідному візку. Вони вдвох гуляли і розглядали тварин. Однак Олексій ніколи б не наважився до неї заговорити. Він лише тихенько спостерігав за ними.
Та одного дня хлопчик сам зав’язав з ним розмову. Тоді чоловік стояв біля клітки з вовками, а дитина запитала його, чи це хижі звірі. Олексій сказав, що так. Тоді хлопець сказав, що він би хотів їх погладити, а чоловік запропонував кращу ідею і поклав дитині на руки рудого котика.
Дитина радісно почала з ним гратися. Тоді підійшла мати, а Олексій не зміг сказати до неї ні слова. Він був дуже сором’язливим.
Після цього вони досить часто бачилися у зоопарку, але Олексій не наважувався почати ближче спілкуватися з Світланою та Юрчиком.
Та одного дня у чоловіка був вихідний. Він знав, що у певний час він точно зможе зустріти Світлану в зоопарку. І не помилився. Чоловік вже хотів підійти до них і привітатися, але раптом він побачив, що його рудий друг опинився в клітці поруч з вовками.
Він довго не вагався і наказав відкрити клітку, щоб забрати кошеня. Олексій обережно зайшов всередину. Вовки одразу звернули на нього увагу. Усі застигли, а чоловік намагався повільно нахилитися і забрати тваринку. До клітки підбігли вже інші працівники зоопарку, які були готові допомогти у критичній ситуації. Та Олексій зміг самостійно впоратися. Він вхопив кошеня і обережно покинув клітку.
Відвідувачі йому гучно аплодували, а Світлана була в захваті від його мужності.
Після цього між ними зав’язався тісніший зв’язок. Олексій почав запрошувати її на побачення і проводити час з Юрком і рудим кошеням.
Ось так він зустрів своє щастя.
А вам сподобалася ця історія?
