Олeнa з вiдpaзoю згaдyє їx нeдaвню зycтpiч. Вoнa caмe нaвiдaлacя дo xвopoї мaтepi

Вона стоїть і спостерігає за будинком сусідів. На подвір’ї бігають і радісно сміються діти. Біль в серці й смуток на душі тільки зростає.

Раніше і в цьому домі було щастя. Дід Дмитро мав золоті руки та вмів дбати про господарство. І дружина в нього була чудова. Ніна ніколи не сиділа на місці й не цуралася роботи. Отак і жили вони в мирі й злагоді.

Землі у них вистачало. Попри те сім’я мала вдосталь техніки, пасіку і свійських тварин. У фінансовому плані вони ніколи не мали проблем. Їхній розкішний будинок і сад завжди викликав захват в оточуючих.

Родину Васильчуків в селі величали добрими господарями. Така слава про них ходила з давніх-давен, адже ще предки Дмитра були надзвичайно роботящими.

У чоловіка з дружиною був син Сергій. За своєю кмітливістю він був схожий на батьків, але відрізнявся ледачою натурою. Зрештою навіщо йому напружуватися, якщо замість нього це можуть зробити Дмитро з Ніною? Тим паче вони самі не раз говорили:

– Синку, відпочивай поки є можливість, бо наробитися ти завжди встигнеш!

В одинадцятому класі хлопець почав залицятися до однокласниці Олени. Вона була стриманою, розумною і вихованою дівчиною. Батькам такий вибір сина одразу припав до душі. Адже усі знали, що дівчина багато працювала і допомагала по дому, адже сама народилася в незаможній багатодітній родині.

Проте ніхто не може зрозуміти, що Олена змогла розгледіти в розпещеному синові заможних господарів. Та й вона достеменно цього не знала.

На вулиці була весна. Все навколо цвіло й буяло пахучою зеленню. Дівчина радісно вийшла з дому.

– Куди це ти несешся? – раптом гукнула до неї матір. – Донечко, погубить тебе оце сліпе кохання. Ти ж не рівня йому… Колись воно й вилізе боком, але буде пізно, – спробувала застерегти жінка.

Однак у відповідь Олена лише усміхнулася, поцілувала матінку в щічку і попрямувала своєю дорогою.

Сергій закінчив школу. У честь цього батьки вирішили організувати справжнє свято. Після гостин Ніна підійшла до чоловіка, пригорнула його до себе і сказала:

– Куди ж цей час так летить? Наш син зовсім дорослим став…

– Справді! Пора й про весілля задуматися, – відказав Дмитро.

Син, який чув батьківську розмову, одразу втрутився:

– Я якраз хотів поговорити з вами про Олену…

– Справді? А у вас все серйозно? Ми з татом думали, що це лише підліткове захоплення, – сказала Ніна.

– Сергію, яке весілля? Я пожартував. Тобі потрібно думати про освіту. Тим паче Олена тобі не рівня, – раптом посерйознішав Дмитро.

Того вечора хлопець повідомив дівчині, що між ними не може бути нічого спільного. 

Дорогою додому Олена гірко плакала і сердилася на себе за те, що не прислухалася до матері. Як він міг так з неї вчинити? Через матеріальне становище її родини? Та хіба гроші є настільки важливими? Раз так, то вона ще всім покаже на що здатна!

Олена від народження була впертою і наполегливою, тому слів на вітер ніколи не кидала. Вона вступила в інститут і закінчила його з червоним дипломом. Потім одразу й на роботу влаштувалася. А далі закрутилося: весілля, народження доньки, власний бізнес.

Подружжя багато працювало, тому зовсім скоро вони почали жити благополучно, ні в чому собі не відмовляючи. У житті Олени було все, про що вона колись так мріяла. У рідне село дівчина також приїжджала. Тато помер багато років тому, а мама відмовлялася покидати будинок, в якому провела усе своє життя. Як тільки донька її не вмовляла, але та стояла на своєму.  Зрештою дівчина прийняла вибір неньки і просто кожних вихідних відвідувала її з гостинцями. 

Олена кожного разу проходила повз двір Васильченків. Там давно все заросло хащами. Подвір’я й будинок були занедбаними.

Дівчина ніколи не забуде, якою сумною новиною для всього села стала звістка про раптову смерть Дмитра. Ніна не витримала цього горя, тому пішла на той світ слідом за чоловіком. Сергій залишився круглим сиротою із неабияким спадком. Проте хлопець не знав, що таке праця. Він витрачав усі гроші на розваги, навчаючись у престижному міському виші.

Згодом у нього з’явилася дивна компанія, яка лише користувалася можливостями Сергія.

Хлопець почав прогулювати пари, а після провальних іспитів його вигнали з інституту. Він був змушений повернутися в батьківську хату.

Однак навіть після цього він не схаменувся. Розгульне життя продовжилося, але тепер він витрачав спадщину на інших друзів. Проте у всього є кінець. Так і статки Сергія одного дня закінчилися. З горя хлопець просто напився серед пустих стін будинку.

Якось Олена приїхала у село до хворої матері і пішла в аптеку по ліки. Саме тоді вона зустріла його. Немитого, брудного і зістареного. Вона із жахом й огидою згадує ту зустріч. Від Сергія несло перегаром. жінка поспіхом пройшла повз нього, стримуючи нудоту. 

Раптом до неї озвалися:

– Олено, це ти? – впізнав її Сергій.

Вона швидко кинула у відповідь коротке “Привіт” і сіла за кермо свого автомобіля. У голові крутилася лише одна фраза: “Ти йому не рівня”. А воно ось як буває…

На які роздуми вас наштовхнула ця історія?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector