Оля була неймовірно красивою. І розумною була теж. Вона вельми перспективний лікар-стоматолог і непогано заробляє.
Коли Оля в білому недовгому халатику йшла по коридору своєї клініки, у всіх пацієнтів чоловічої статі зуби починали хворіти і вимагати негайного лікування.
У пацієнток зуби теж починали хворіти. Але від заздрості.
Однак після близького знайомства з Олею, всі починають проявляти до неї любов і повагу. Оскільки людиною вона була відкритою, веселою і по-справжньому доброю.
Вона в свої двадцять п’ять років була вже п’ять років як заміжня. Тоді чим раніше вийшла заміж, тим краще. Оля волею долі і батьків теж вийшла заміж рано.
Чоловік Андрій був звичайний, але не найгірший з можливих … Але … Але тільки характер у Андрія був жахливий. Само собою, такий скарб, як Оля він не міг не цінувати. І, зрозуміло, що цінував він його в рамках свого дискурсу.
– Як я виглядаю? – питала Оля вранці. (Всі жінки чомусь роблять це, як ніби їм не все одно).
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– На трієчку, як завжди. Змирися вже з тим, що ти страшненька, – відповідав, зчепивши рот чоловік. І відвертався. І вимагав подати ще млинців і кави з молоком.
– У мене вчора був такий складний випадок, так ось я …
– Мені не цікаво. Краще піди дитину в школу збери. І ще кави.
– А пішли ввечері до Сидоренків. Там поспіваємо, посидимо, поговоримо.
– Немає чого там робити у твоїх Сидоренків. Дурні … Ми до них ходимо, а вони тільки й думають як нас обдурити.
– Сидоренки? Їм-то навіщо? Вони ніби як …
– Усі хочуть всіх обдурити. Ти просто дурна. Життя не знаєш.
Андрій був з тих, кого всі завжди хочуть обдурити. А якщо не обдурити, то використовувати. А не використовувати, так підставити. А як не підставити, так посміятися …
Загалом, Андрій був такою людиною, яка народилася в ніч з понеділка на понеділок, причому обидва понеділки були п’ятницею тринадцятого. Коли він народився, акушерка назвала його невідомим звірятком, закрила в бочці, бочку кинула в море …
Там він в цій бочці і жив до своїх тридцяти років. В бочці, з якої знав що світ – жахливий, люди-тварини, а Оля потвора, дура і нікому крім нього – Андрія не потрібна. І що, одружившись з нею, Андрій врятував її від самотності, панелі, в’язниці, психушки і животіння …
Так що я? Ми таке все знаємо …
Але «всі так живуть». Тому Оля, в черговий раз вислухавши те, яка вона нікому не потрібна дура, йшла на балкон курити і не помічала ні перехожих, ні свого червоного диплома, ні того, що вона вже давно обійшла Андрійка по кар’єрних сходах і по зарплаті … до речі.
Любов така любов.
Так би і жила Оля, можливо в якийсь момент здавшись і повіривши в свою «трієчку» і ставши «трієчкою», і перейшовши, як наполягав Андрій, в поліклініку ближче до дому простим лікарем … А то і звільнилася б, тому що Андрій нарікав, що дитина недоглянута, будинки брудний і вечері не свіжі і калорійні.
Але Бог все ж любить нас. І в клініку, де Оля працювала, приїхала делегація лікарів з Італії ділитися досвідом і таке інше.
Серед них був італійський дідусь-професор, який звичайно ж в Олю закохався, але більше як в фахівця … і покликав її на практику в місто Трієст. На пів року.
– Ні! Ні! Ніколи! – верещав Андрій і жбурляв чашки в стіну. – Ти що повія? Та ти там тільки для цього потрібна. Ти що думаєш тебе серйозно беруть за твої мізки … у Тебе їх нема! Тебе беруть туди, щоб використати. Тому що баба ти красива …
– Стривай! – не зрозуміла Оля. – Як це красива? Ти ж казав завжди, що страшненька.
– Це я так говорив, щоб ти не думала там про себе. А так, тебе ж тільки за твою зовнішність і тримають. Лікар ти так собі.
Ось тут Олю і перемкнуло.
Зібрала вона речі, дитину і спершу до мами, а потім в місто Трієст.
Коли повернулася, Андрій був тихіше води – нижче трави. Але як раз там в Трієсті і сталося те, чого так давно вже чекає читач. Зовсім з іншою людиною. І без продовження.
Але Оля раптом побачила, що зранку можна попросити кави з молоком і млинчиків в ліжко і почути «Яка ж ти гарна … розумна … найкраща … і підемо ввечері танцювати і пити вино”.
А що? Так можна було?
З Андрієм вони розлучилися. Через пів року він зустрів ще одну таку “Олю” теж, до речі, дуже красиву і розумну. Але нашій Олі це було вже не цікаво. У неї було своє життя, в якому вона була «на відмінно».
Як ви вважаєте, чому Оля так довго терпіла жахливу поведінку свого чоловіка?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
