У батьків наших, було дві дочки – я і моя старша на 6 років сестра Марія. Так вийшло, що першою заміж вийшла вона, а згодом, на світ з’явилася перша онука батьків – Юля. За декілька років Марія народила ще одну дочку.
Я теж заміж вийшла і народила дочку. Потім, знову завагітніла. Батько з нетерпінням чекав онука. Річ у тім, що він завжди хотів сина, але не склалося. Тепер, усі надії були на те, що я народжу онука. Але і я не змогла його потішити. Народилася ще одна дівчинка.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
У нас була неймовірно щаслива та дружна родина. Ми постійно гостювали у батьків, старалися їм допомагати. Все робили порівну із сестрою: взимку допомагали двір від снігу чистити, а влітку путівки на море купували. Та і онучок вони завжди любили.
Але була в них серед усіх одна улюблениця – Юля. Не знаю, з чим це пов’язано. Можливо з тим, що дівчинка була їх найпершою онукою і вони ставилися до неї особливо ніжно і турботливо. Інші дівчатка знали про це, але ніяк не реагували, тому що свою прихильність батьки старалися стримуватися.
За декілька років помер батько. Мати залишилась сама у 3-кімнатній квартирі. Ми, з сестрою намагалися допомагати матері будь-якими методами. До неї навіть переїхала моя дочка Олеся. Вона допомагала їй у домашніх справах та і до університету було доволі близько. І Олесі добре, і матері нашій. Та і інші доволі часто приїжджали. У матері всі збиралися на свята та просто так. Жили ми досить дружно.
Настав той день, коли матір пішла з життя. Виявилося, що вона залишила заповіт. Це нас дуже здивувало, тому що ми з сестрою думали, що квартира дістанеться нам – навпіл. Але ж ні. Виявилося, що квартиру мама залишила своїй улюбленій онуці – Юлі. Таке рішення мами нас дуже здивувало, але дізнатися про причину такого рішення нам вже не вдасться.
І у мене, і у Марії було власне житло. Ми думали просто продати квартиру і розподілити гроші серед наших дочок порівну, аби у кожної був початковий капітал для придбання власного житла. На той момент, нам здавалося, що це буде розумно. Але склалося все так, що квартиру буде лише у Юлі.
– Марія, – покликала я сестру на серйозну розмову. – Тут вихід лише один – поговорити з Юлею і переконати її продати квартиру, а гроші поділимо порівну. Таке рішення допоможе нам зберегти наші хороші стосунки і просто не пересваритися.
– Я з нею поговорю.
Мої ж діти взагалі не розуміли такого рішення бабусі, тому що всі і завжди допомагали однаково.
Ось, настав той день, коли мала вирішитися доля квартири. Слово взяла Юля:
– Я вас усіх, звичайно, дуже люблю, але квартиру продавати не буду. Така була воля моєї любої бабусі і якщо вона вирішила віддати свою квартиру мені, то так воно і буде. Вибачте, але тут жити буду я.
Після цих слів здійнявся ґвалт. Всі почали кричати, сваритися і ніхто не міг заспокоїтися. Юля сказала моїй Олесі збирати речі і з’їжджати. Як я і казала, після цього, всі пересварилися і перестали спілкуватися. Ніби і не було тієї дружньої родини.
А як би ви вчинили на місці Юлі? Продали б квартиру, чи залишили б собі?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
