– Знову картопля? – Невдоволено глянув на тарілку Семен.
– Так, смачного! – Спокійно відповіла дружина.
– Та що тут смачного? А м’ясо де? Чи ти вирішила мене на дієту посадити?
– На м’ясо немає грошей.
– Як немає? Я всі гроші віддаю тобі, ти що знову все спустила на себе? Ті ваші вії, брови, манікюр і, напевно, нові черевики?
Іра сумно глянула на свої старі чобітки, що стояли в коридорі та короткі нігті без жодного покриття.
– Ні, не спустила. Всі твої гроші я витратила на продукти, а за свої оплатила комунальні послуги та частину кредиту.
– Кому ти це розказуєш? Потратила, а зараз виправдання шукаєш.
Ці сварки з чоловіком дуже втомлювали Олю. Її дістало, що Семен навіть не намагається знати кращу роботу, щоб вони дозволили купити собі м’ясо. Чоловік оправдовувався, що не може так багато працювати, а у неї не робота, а сидіти та базікати цілими днями. А Оля старалася на 2 роботах (однією була робота в цеху), щоб якось давати собі раду. І заощаджувала при кожній можливості. Жінка давно ходила у пальто, що годилося викинути й відкладала, щоб купити нове.
Наступного вечора Оля вирішила купити курку за гроші, які відкладала для себе. Та чоловік не збирався її їсти. Він як завжди покрутив носом і встав зі столу. Семен не зізнався, що пів години тому вечеряв у своєї мами й жалівся на те, як готує Оля.
Через кілька днів йому прийшла зарплата. Дружині він віддав лише половину.
– Ти собі там ходиш по салонах, а я куртку нову купив. Тій вже 2 роки, не хочу більше носити її. Досить.
– Ти знущаєшся з мене? Моєму пальто вже 5 рік.
– Діло твоє куди гроші тратити, на салон чи пальто.
– Ти що зовсім мене не слухаєш? А кредит і послуги прозорі? Чи ти думаєш там 100 гривень?
– Це не чоловіча справа з платіжками возитися. – Вийшов з кімнати чоловік.
В Олі полилися сльози, вона думками попрощалася з новим пальто. А за мить почула, що має розігрівати Семену вечерю.
Наступного дня вона була сама не своя. Це помітив її начальник і запросив у свій кабінет.
– У вас щось сталося? Чому такі засмучені? – Спитав Ігор Васильович.
– Ні, вам здалося. – Спокійно з опущеним поглядом відповіла Іра.
– Мене не обдуриш! Попийте води, заспокойтеся і розкажіть як є.
Жінка не могла вже тримати все в собі й вилила душу начальнику.
– Ого, це справи у вас. А дітей маєте?
– Ні, з таким життя не хочеться.
– Так, згоден, не надійний ваш чоловік. Послухайте, ви ж в курсі, що робота надає нужденним кімнати в гуртожитку? Там звільнилося місце. Я не кажу, щоб ви зараз приймали рішення. Даю вам тиждень, гаразд?
– Дякую, Ігорю Васильовичу. Мабуть, не треба, але матиму на увазі. – Відповіла жінка і пішла працювати.
Минуло кілька днів. Ігор Васильовив забіг до зали, де працювали всі жінки та голосно промовив:
– Увага! Мені потрібна людина, яка відвезе наші зразки замовникам.
Ніхто крім Іри не погодився і вона поїхала. Зустріч пройшла вдало, зразки сподобались та більшої уваги приділяли самій жінці. В кінці зустрічі Юра навіть провів жінку і спитав, чи можуть вони якось зустрітися ще (по роботі).
В жінки покращився настрій, вона була готова сідати в автобус як помітила свого чоловіка. Він разом з іншим чоловіком зайшов в кафе. Ірі стало цікаво і вона непомітно пішла за ними.
– От і вияснимо куди ти гроші свої тратиш. Хоча його можуть пригощати, ну піду і подивлюся. – Подумала жінка і присіла за сусідній столик.
Її не було видно, бо між столами були декоративні перегородки. Вона стала слухати про що розмовляють чоловіки.
– Смачний сьогодні борщ, а шашлик просто відпад. – Задоволено говорив Семен і наминав їжу. – Хоча могли більше посолити.
– Еге ж. Слухай, а ти хіба не одружений? Міг би домашнє щодня їсти.
– Ні, я цього не витримаю, моя дружина не вміє готувати. Я вже в матері почав вечеряти.
– А ресторани не сильно б’ють по вашому сімейному бюджету?
– Дружина думає, що моя зарплата, як 3 роки тому. Я не кажу їй скільки заробляю, бо вона все розтратить. Має свою, то хай витрачає як хоче.
– Ти не боїшся, що вона покине тебе?
– Ніскілечки. Куди вона дінеться. Та і хто її таку непутящу захоче? – Самовпевнено відповів Семен.
– Ти помиляєшся, любий! Я вже йду від тебе! І на розлучення подам! – Відповіла Іра, що вже встигла витерти сльози, встати й дивитись на чоловіка, який її не любить. – Ти розумієш, що ти взагалі кажеш? Ти об’їдаєш свою матір в якої й так пенсія мізерна. Я не міняю пальто 5 рік, бо економлю та останні гроші трачу на м’ясо, яке ти в результаті не їж переді мною, бо не смачно, а зранку воно безслідно зникає. І це якщо не згадувати за комуналку і твої кредити. З мене годі!
– Ти скажена! – Кричав їй у слід Семен.
– Чоловіче, ти що справді такий? Поглянь на свою дружину, ти казав, що вона по салонах ходить, але виходить, що це ти усі гроші витрачаєш… – Розчаровано і презирливо промовив його співрозмовник.
– Ти що віриш словам цієї істерички?
Та той чоловік мовчки піднявся з-за столу і залишив гроші за свої страви.
Того вечора Семен як ніколи чекав кінця робочого дня. Він з ще порогу гукав Іру, щоб провчити її та жінки ніде не було. Він кинувся до кожної кімнати, та побачив лише ключі, які вона залишила. Чоловік був переконаний, що вона скоро приповзе з вибаченнями.
Минув місяць. Іра придбала собі новий одяг і приміряла його перед дзеркалом. Коли вона пішла від чоловіка, то помітила що її накопичення швидко зросли. За гуртожиток вона платила небагато, продуктів купляла лише на себе та і кредити вже не виплачувала. Іра зрозуміла, що тепер може купити собі омріяне пальто і нове взуття. Вона взяла свою сусідку і вони разом пішли по магазинах. Шопінг був вдалим і подруги пішли відмітити його у кафе.
– Як у тебе з Юрою, коли на побачення? Тільки не відштовхуй його, не всі чоловіки такі козли, як твій колишній! – Сказала подруга.
Після їхньої першої зустрічі Юра продовжував засипати Іру компліментами. Вони ходили на кілька побачень в парку, а після покупок нових речей Іра таки погодилась піти з ним до ресторану.
Семен спочатку радів, що дружини немає. Ніхто йому не надокучав. На початку другого місяця йому подзвонили з банку і повідомили, що кредит не було сплачено і вони нарахували пеню. Чоловік розлютився і подзвонив Ірі:
– Ти що кредит не виплатила?
– Так це твій кредит, ти й виплачуй його. – Впевнено відповіла Іра і поклала трубку.
Ще через місяць у Семена з’явилась заборгованість по комунальних послугах. Він почав виплачувати всі борги й залишився майже без грошей. Чоловік зголоднів і відправився поїсти до матері, та вдома її не було. Виявилось, вона потрапила в лікарню з ускладненнями, бо вже давно не купувала ліки, щоб прогодувати сина. Тоді він зміг купити собі найдешевші макарони. За кілька днів він вже не міг дивитися на них і вирішив пройтися.
Семен проходив повз ресторан, як помітив там свою Іру з якимось чоловіком. Жінка виглядала дуже красиво і сміялася з розповіді чоловіка. Семену стало соромно і дуже ніяково. Він одразу побіг додому, де його чекали холодні макарони.
Чому жінка терпіла таке ставлення від чоловіка? Якщо він не любив її, то чому був з нею?
