Ольга Василівна прибирала, коли пролунав дзвінок у двері.
Вона гостей не чекала, тому уявлення не мала хто це. Відчинила, а там дівчина на порозі. Незнайома.
– Вам кого? – спитала жінка.
– Ольгу Василівну. Це ви?
– Так. Ну проходьте тоді
– Мене Аліною звуть – представилась дівчина, опинившись в квартирі.
– І які у вас справи до мене, Аліно?
– Ви, звісно, пробачте, що я вас турбую. Але дитина ця не тільки моя, а й вашого чоловіка. Сама я її виховувати не стягую.
– Пробачте, але що?
– Я працюю в офісі вашого чоловіка. Зараз у декретній відпустці. Дитину народила від вашого чоловіка. Він до мене залицявся, обіцяв одружитись. Квартиру купив, де ми з ним зустрічались, зараз я там живу. А народила і він каже, що дружину кинути не може.
– А я вам що маю зробити? – спокійно промовила Ольга Василівна.
– Невже ви не розумієте? Аркаша вас не кохає. Ви йому не потрібні. Він просто боїться вашої реакції. А я не боюсь. Тому і прийшла до вас.
– Я зрозуміла. Аліно, а скільки вам років?
– Двадцять п’ять, а що?
– Скажіть, то вам дійсно потрібен чоловік, який за віком вам у батька годиться?
– Так, потрібен. А я йому. Але ви не повинні нам заважати.
– Добре, я вас почула. Ви, Аліно, залишайтесь тут. І дочекайтесь Аркадія. Якщо він вас дійсно кохає, то не вижене звідси. А я, мабуть, піду речі зберу.
– Але куди ж ви підете?
– Ви за мене не переживайте. Благо, у мене квартира від батьків залишилась. Ви моєму чоловіку передайте, що я бажаю йому щастя. Заяву про розлучення подам завтра ж.
Опинившись у батьківській квартирі Ольга з досадою почала усвідомлювати те, що сталось.
Почала згадувати, як у студентські роки до неї почав залицятись її однокурсник Аркадій. Красивий, статний хлопець. Вони розписались після закінчення університету. Через рік у них народився син, а невдовзі ще й донечка.
На долю Ольги впала ноша домогосподарки. Їй довелось забути про свою кар’єру. Вона сиділа з дітьми, прибирала, готувала. Та господиня вона була хороша, за усім встигала слідкувати.
Аркадій був чоловіком розумним і працьовитим. На роботі швидко підіймався кар’єрними сходами. Тому у сім’ї завжди був достаток.
Та чим більший ставав достаток, ти менше бачила дружина його вдома. Все довше затримувався на роботі, частіше літав у відрядження.
Ставлення до неї також змінилось. Вона відчувала, чоловік зраджує їй. Та доказів ніяких не мала. Звинувачувати не могла. Просто мовчки терпіла.. Та й що вона могла зробити з двома дітьми на руках без роботи?
Ольга пішла працювати лиш, коли обоє дітей уже вчились в старших класах.
І то робота їй була потрібна не для матеріальних утіх, а щоб втекти від разючої самотності.
І ця ситуація, що сталась сьогодні відкрила їй очі на чоловіка. Вона зрозуміла, що не хоче більше жити під одним дахом з людиною, яка давно її розлюбила. Та й у неї теж не було жодних почуттів.
Ввечері Аркадій приїхав до дружини за поясненням
– Олю, я не збираюсь з тобою розлучатись. Я навіть не знаю, чи то моя дитина. Я ж не дурень. Ця молоденька дівчина лиш тільки грошей від мене хоче витягти побільше.
– Знаєш, що Аркашо, мені самій спокійніше. Я не хочу більше до тебе повертатись. А ти собі роби, як знаєш..
– Ну ти що, здуріла. А як ми дітям усе пояснимо?
От так і пояснимо. Скажемо як є, вони дорослі зрозуміють – Ольга поставила крапку у цій розмові.
Після розлучення з Ольгою, Аркадій знайшов собі іншу дівчину. Аліна так і залишилась жити у тій купленій для побачень квартирі. Нічого більшого не домоглась.
Діти їздили хіба у гості до матері. Батько з яким вони не спілкувались нормально у дитинстві, зараз став для них зовсім далеким.
А Ольга була щаслива приїзду дітей та внуків. В цьому вона вважала, і є її щастя..
Як вважаєте, правильно зробила Ольга?
