Зустріла вранці у дворі свою колишню однокурсницю Олену. Розговорилися. Виявляється її молодша дочка ходить в садок, який знаходиться поруч з нашим будинком. Нещодавно малій виповнилося п’ять років. І заповітним бажанням її було отримати на день народження гарну ошатну ляльку. Коштують такі іграшки недешево, але Олена з чоловіком вирішили здійснити мрію молодшенької.
Кілька тижнів Дарина відірватися не могла від нової ляльки. А днями попросила у мами дозволу взяти її в садок, похвалитися перед подружками. Нічого дивного в цьому проханні Олена не побачила і дозволила взяти з собою іграшку. Тим більше, що інші діти теж іноді приносили з дому хороші іграшки.
Увечері, коли Олена прийшла за дочкою, та була дуже напружена і явно сильно засмучена. На питання, що сталося? Дівчинка сказала, що Валерія захотіла таку ж ляльку, вихователька відразу ж забрала іграшку у господині зі словами: “Віддай ляльку Валерії! Їй вона потрібніша!”.
Звичайно, Олена пішла розбиратися. Виявилося, що Валерія – донька дуже не бідних батьків, дуже розбещена і істерична дитина. І вже якщо вона захотіла щось, то потрібно обов’язково це щось її дати, інакше …
Олена теж не з полохливих і почала наполягати на дзвінку батькам цієї принцеси. Вихователька довго заперечувала, але подзвонила. Валерії сказали повернути чужу річ.
На наступний день лялька була у господині, але в безнадійно зіпсованому стані. Батьки Валерії купувати таку ж для Дарини замість зіпсованої відмовилися категорично. Вибачатися теж не думали.
Ось так виховують в нашому суспільстві принцес. Спочатку чужа лялька, а потім чиєсь місце в хорошій школі, інституті або на пісенному конкурсі.
У ваших дітей бували конфлікти в дитячому садку?
