Часто говорять, що добре там, де нас нема.
Багато хто мріяв жити десь далеко, скажімо біля моря. Де завжди тепло. Така мрія була і у нас з чоловіком. Ми ретельно готувались до переїзду в іншу країну. Обрали Туреччину. Вона була комфортна для нас. Впевнились в цьому ще коли відпочивали там усією сім’єю.
У нас є двоє дітей. Хлопчик і дівчинка. З дитинства вони захоплюються танцями. Тепер їхнє хобі переросло у щось більше. У Туреччині вони спромоглись уже заробити гроші на своєму таланті. Виступали із місцевими артистами у готельному комплексі. Дітей побачили організатори інших закладів, запрошували їх виступати до себе.
Наш переїзд не відбувся за короткий час. Це було доволі довго. Ми вчили турецьку мову, ще поки були на УКраїні. Тоді чоловік знайшов собі роботу у Туреччині і поїхав туди перший. А десь через пів року перебралась і я з дітьми.
Ми подали документи у школу, щоб діти продовжували навчання. Перший час квартиру орендували. Я час від часу ходила на підробітки. Дітей записала у танцювальний гурток. Їм потрібно було продовжувати тренуватись.
Згодом ми вирішили купити власне житло. Продали квартиру в Києві, склали відкладені гроші, але нам все одно не вистачало. Довелось взяти кредити. Проте, я вважаю, ми придбали шикарний дім. На території у нас був невеликий літній будиночок. У сезон його можна здавати туристам і заробляти на цьому непогані гроші.
Тут і почалось найцікавіше. Усі наші далекі родичі та друзі, побачивши фото у соцмережах почали згадувати про наше існування. Цікавились чи можуть потрапити до нас в гості, чи вистачить місця для проживання цілої родини. Звісно, що платити вони не збирались.
Я розумію, усім хочеться відпочити та ще й заощадити. Але виїжджати за рахунок інших, як мінімум негарно. До того ж вони і згадувати за нас не хотіли, поки ми були в Україні.
Тому я відповідала усім таким родичам одну фразу:
– Ви так за нами засумували? Ну звичайно, приїжджайте. Я пораджу вам найкращу турагенцію. Як будете десь біля мене, то зможемо і зустрітись.
– Яка ще турагенція? – відповідали мені – У нас же немає стільки грошей. Ми у вас жити збирались.
Ось так. Після цієї фрази ніхто більше в гості не просився. Не знаю, чи надовго це затишшя..
А ви б хотіли жити в іншій країні? Чи краще на Батьківщині?
