Часто говорять, що добре там, де нас нема.
Багато хто мріяв жити десь далеко, скажімо біля моря. Де завжди тепло. Така мрія була і у нас з чоловіком. Ми ретельно готувались до переїзду в іншу країну. Обрали Туреччину. Вона була комфортна для нас. Впевнились в цьому ще коли відпочивали там усією сім’єю.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
У нас є двоє дітей. Хлопчик і дівчинка. З дитинства вони захоплюються танцями. Тепер їхнє хобі переросло у щось більше. У Туреччині вони спромоглись уже заробити гроші на своєму таланті. Виступали із місцевими артистами у готельному комплексі. Дітей побачили організатори інших закладів, запрошували їх виступати до себе.
Наш переїзд не відбувся за короткий час. Це було доволі довго. Ми вчили турецьку мову, ще поки були на УКраїні. Тоді чоловік знайшов собі роботу у Туреччині і поїхав туди перший. А десь через пів року перебралась і я з дітьми.
Ми подали документи у школу, щоб діти продовжували навчання. Перший час квартиру орендували. Я час від часу ходила на підробітки. Дітей записала у танцювальний гурток. Їм потрібно було продовжувати тренуватись.
Згодом ми вирішили купити власне житло. Продали квартиру в Києві, склали відкладені гроші, але нам все одно не вистачало. Довелось взяти кредити. Проте, я вважаю, ми придбали шикарний дім. На території у нас був невеликий літній будиночок. У сезон його можна здавати туристам і заробляти на цьому непогані гроші.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тут і почалось найцікавіше. Усі наші далекі родичі та друзі, побачивши фото у соцмережах почали згадувати про наше існування. Цікавились чи можуть потрапити до нас в гості, чи вистачить місця для проживання цілої родини. Звісно, що платити вони не збирались.
Я розумію, усім хочеться відпочити та ще й заощадити. Але виїжджати за рахунок інших, як мінімум негарно. До того ж вони і згадувати за нас не хотіли, поки ми були в Україні.
Тому я відповідала усім таким родичам одну фразу:
– Ви так за нами засумували? Ну звичайно, приїжджайте. Я пораджу вам найкращу турагенцію. Як будете десь біля мене, то зможемо і зустрітись.
– Яка ще турагенція? – відповідали мені – У нас же немає стільки грошей. Ми у вас жити збирались.
Ось так. Після цієї фрази ніхто більше в гості не просився. Не знаю, чи надовго це затишшя..
А ви б хотіли жити в іншій країні? Чи краще на Батьківщині?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
