Максим з Надею вже три роки був одружений. Вони жили окремо від батьків, але час від часу до них навідувалась теща. Вона постійно шукала до чого причепитись. І жертвою, звісно, був зять.
– Максиме, а ти чому лампочку у туалеті не змінив?
– Забув, Тетяно Павлівно. Зміню. Це дрібниця.
– Так ті дрібниці назбираються тут і там і порядку ніякого не буде. Одразу треба робити. Одразу!
– А дверцята у тумбочці на кухні полагодив? – продовжувала теща.
– Ні.
– Та як ні, вони ж скоро там відваляться! Непутящий!
– Тетяно Павлівно, припиніть уже дурницями займатись! Вам самій ще не набридло? Надю, скажи.
Чоловік чекав на підтримку від дружини, але вона стала на бік мами, казала, що Максиму варто прислухатись до мудрої жінки. Максиму набридло це все, він взувся, грюкнув дверима і пішов купувати лампочку. Останнім часом причіпки ставали дедалі частіше. І якщо раніше він не звертав на них уваги, то зараз вони просто його діставали!
Коли чоловік повернувся з крамниці, тещі уже не було вдома. Дружина сиділа на дивані і дивилась телевізор.
– Пішла теща?
– Пішла.
– Надю, скільки вона ще ходитиме до нас і набридатиме? Якщо ти не можеш з нею поговорити, то це зроблю я! Ти не бачиш, вона життя нам не дає?
– Максиме, ну ти чого? Мама ж сама вдома, їй нудно там, от вона і приходить. Вона ж літня жінка. Сам мусиш розуміти. Не ображайся на неї.
У суботу Максим пообіцяв поїхати до тещі і встановити їй двоє міжкімнатних дверей. Прокинувся раніше, взяв інструмент і поїхав.
Тетяна Павлівна уже чекала на нього. Готувала на кухні щось дуже апетитне, пахло на всю квартиру.
Максим переодягнувся і одразу взявся до роботи. Встановив одні двері сів у вітальні перепочити. Почув дзвінок у двері.
Теща пішла відчиняти.
– Привіт, сусідко – сказав жіночий голос.
– Привіт. Тобі щось важливе? бо я зараз трохи зайнята.
– Та от почула у тебе щось так шумить, вирішила зайти подивитись, що робиться? Ага, двері встановлюють? Дорого беруть? Бо мені теж треба буде замінювати..
– Не беруть. Мені зять їх міняє. Безкоштовно – відповіла з ноткою гордості теща.
– Пощастило тобі з зятем. Бо мій за що б не брався, все валиться. Руки в нього, вочевидь, не з того місця ростуть!
– Ні, ти що, у мого Максимка, руки золоті. Усе вміє робити! І сантехніку мені поміняв, і шпалери поклеїв у спальні, тепер то двері. Хороший чоловік у моєї донечки!
Максиму аж щелепа відвисла від почутого. Вона жодного разу за три роки в очі йому таких слів не говорила. Це він вперше почув, як вона його нахвалює.
У чоловіка, ніби клацнуло щось у голові. Він так рознервувався за якусь лампочку, а Тетяна Павлівна і справді хотіла, як краще. Вона і завжди їм допомагала у всьому: і на покупку квартири доклала грошей, і приготувати щось могла, як Надя на роботі допізна була. Максим ніколи голодний не був.
Максим почув, як вхідні двері зачинились. Коли теща зайшла у кімнату, він уже продовжував робити свою роботу, і вдав, ніби не чув її розмови зі сусідкою. він вважав, що так буде мудріше вчинити. Адже він тепер знав, що теща його любить.
– Максиме, ходімо до столу. Я твій пиріг улюблений спекла – сказала Тетяна Павлівна.
Як ви гадаєте, чому теща не показує зятеві своїх істинних почуттів?
