– Підвезеш Таню, – сказав Марко, вже піднімаючи келих. – Їй далеко, а таксі вночі – так собі історія.
– Вона що, безрука? – Олег навіть не стишив голос. – Додаток сама не відкриє?
Кілька людей обернулись.
Марко посміхнувся, але щелепа в нього стиснулась.
– Не видихнувся ще після розлучення? Чи тобі тепер усі жінки щось винні?
Таня стояла поруч, у короткій сукні, з прямою спиною.
– Не треба мене рятувати, – сказала вона. – Я не посилка.
– От і чудово, – кинув Олег. – Тоді всі вільні.
– Олеже, – наречена Марка поставила келих на стіл. – Це взагалі-то весілля.
– Я бачу. Чергове свято, де всі п'ють за любов, а потім роками терплять одне одного заради фоток.
У залі стало тихіше.
Марко підійшов ближче.
– Ти зараз або заспокоюєшся, або їдеш.
– Я і так їду.
Таня раптом взяла сумочку.
– Підвезе. Раз вже твій друг так любить показувати характер, нехай хоч раз покаже виховання.
Олег глянув на неї.
– А ти, бачу, любиш, коли тебе "передають з рук у руки".
– А ти любиш принижувати жінку, коли на тебе хтось дивиться, – усміхнулась вона. – Щоб ніхто не помітив, як тобі боляче.
Хтось тихо присвиснув.
Марко нахилився до Олега:
– Просто довези її. Не мені. Собі.
*
У машині Таня першою зачинила двері й сказала:
– Якщо ще раз говоритимеш зі мною як із тягарем – зупиниш, і я вийду.
– Якщо ще раз будеш грати з себе приз – висаджу без попередження.
– О, то ти грубий не тому, що чесний. А тому, що тебе одного разу не обрали.
Олег стиснув кермо.
– Я був одружений. І, на відміну від більшості, вистачило розуму не називати це "роботою над стосунками", коли там уже все здохло.
– Ага. Тепер мстиш усім наступним за одну колишню?
– А ти що? Чіпляєшся до першого сумного чоловіка на весіллі, бо нормальні на тебе не ведуться?
Таня засміялась. Не весело – зло.
– Нормальні? Це ті, які вчора клянуться, а через рік рахують, хто кому більше зіпсував життя?
Олег мовчав.
– Ти ж навіть не знав, чого хоче твоя дружина, так? – Таня дивилась у вікно. – Просто хотів, щоб вона любила все, що любиш ти. Дуже зручно. Егоїзм, загорнутий у "спільні інтереси".
– А ти, думаю, з тих, хто мовчить до весілля, а потім раптом "я все це робила заради тебе".
– Бо якщо говорити прямо, чоловіки лякаються. Вам же зручніше закохуватися у власне відображення.
Він різко загальмував на світлофорі.
– Виходь.
– На червоне? Сміливо.
– Адреса.
Вона продиктувала. Потім додала:
– Ти зараз скажеш, що я меркантильна, порожня і в короткій сукні. Давай. Чоловіки після тридцяти це дуже люблять. Особливо ті, кого вже кинули.
– А ти зараз скажеш, що всі мужики бояться сильних жінок.
– Ні, – повернулась до нього Таня. – Вони не бояться сильних. Вони бояться тих, кого не можуть використати безкоштовно.
Він усміхнувся криво.
– Оце вже репліка для сторіс.
– А ти для чогось серйознішого давно не годишся.
*
Через два тижні Олег гортав фото з весілля. На сторінці Тані була їхня "спільна" фотографія: він обіймає її, ніби вони пара. Монтаж грубий, але з першого погляду – не відразу видно.
Він написав одразу:
– Ти взагалі нормальна?
Відповідь прийшла за хвилину:
– Спрацювало ж.
– Видали.
– Чому? Тобі соромно, що поруч гарна жінка?
– Мені соромно, що доросла людина вдає стосунки без моєї згоди.
– А тобі не було соромно, коли ти на весіллі зробив із мене безсловесний багаж?
Олег набрав:
– Ти зараз серйозно прирівнюєш хамство до підробки фото?
– Ні. Я кажу, що тобі можна було принизити мене публічно, а мені не можна тебе трохи посунути з трону "ображеного хорошого хлопця".
Він уже хотів заблокувати, але прийшло нове повідомлення:
– До речі, дайвінгом ще займаєшся?
– До чого це?
– Хотіла спробувати.
– Ти ж, мабуть, і фотошоп вчила "з дитинства з татом".
– А ти ж, мабуть, і далі шукаєш жінку, яка полюбить твоє життя більше, ніж своє.
Він довго дивився на екран. Потім написав:
– На травневі ми йдемо на сплав.
– Я в темі.
– Це не побачення.
– Не переживай. Я не з тих, хто питає дозволу, щоб бути зайвою.
*
На сплаві Марко взяв із собою ще дві пари. Усі знали Таню з весілля. Усі знали Олега. Ніхто не знав, що вони вже дві ночі переписуються до третьої ранку.
На березі Таня затягувала жилет.
– Допомогти? – спитав Олег.
– Дякую. Я ж не посилка.
Марко фиркнув у кухоль.
– О, почалося.
– Що почалося? – спитала одна з дівчат.
– Старе добре: він ненавидить жінок, які не лижуть йому рани. Вона ненавидить чоловіків, яких не може прогнути.
– Я нікого не прогинаю, – сказала Таня. – Я просто не підлаштовуюсь.
– Це одне й те саме, коли людина звикла, що їй усі винні, – кинув Олег.
– Сказав чоловік, який образився на весь світ, бо одна жінка не захотіла жити його хобі.
Тиша стала липкою.
Марко підняв брови:
– Оце вже цікаво.
– Закрий рота, – тихо сказав Олег.
– Чого? – Таня повернулась до всіх. – Нехай люди чують. Він чесний, він любить правду. Так ось правда: багато чоловіків шукають не партнерку. Їм потрібен безкоштовний глядач на своє життя. Усміхайся, захоплюйся, терпи – і не заважай.
Одна з дівчат кивнула. Один із хлопців скривився.
Олег ступив ближче.
– А правда про вас хочеш? Багато жінок роками мовчать, брешуть "мені все подобається", а потім виставляють рахунок за жертву, яку в них ніхто не просив.
– Не просив? – Таня засміялась. – Серйозно? Вам просто дуже подобається брати, поки це безкоштовно.
Марко тихо сказав:
– Стоп.
Але вже ніхто не зупинявся.
– Ти виклала фейкове фото, – сказав Олег голосніше. – Ти залізла в моє життя, бо тобі захотілося уваги.
– А ти поїхав зі мною, переписувався, кликав на сплав, – відрізала Таня. – Тобі було вигідно, поки я була "сміливою". А як тільки стало незручно – я вже хвора на голову?
– Я тебе нікуди не кликав.
– О, звісно. Ти ж із тих, хто тримає двері відчиненими, а потім каже, що нікого не запрошував.
– Таню, – тихо сказала наречена Марка, – може, не при всіх?
Таня навіть не подивилась на неї.
– А чому ні? На весіллі ж можна було при всіх. Чи принижувати красиво дозволено тільки чоловікам?
Олег зробив крок ще ближче.
– Ти хочеш почути правду? Ти не смілива. Ти просто з тих, кому байдуже до кордонів, якщо дуже хочеться свого.
– А ти не поранений. Ти зручний. На "болить" дуже легко списувати підлість.
Хтось незграбно засміявся і одразу замовк.
Марко грюкнув кухлем об стіл:
– Все. Або ви зараз замовкаєте, або ніхто нікуди не пливе.
Олег не відводив очей від Тані.
– Видали фото.
– Ні.
– Що?
– Ні, – повторила вона спокійно. – Видалю, коли ти публічно напишеш, що тоді на весіллі повівся як мудак.
– Тобто ти мене шантажуєш?
– Ні. Я даю тобі шанс бути таким чесним, яким ти себе продаєш.
Марко вилаявся.
Олег дістав телефон, відкрив її сторінку, показав усім.
– Дивіться. Це нормально? Підробити фото з людиною, з якою ти навіть не спиш?
– А публічно принизити жінку, яку тобі "доручили", – це нормально? – відрізала Таня. – Чи це інше?
Одна з дівчат тихо сказала:
– Вона перегнула. Але він теж…
– "Теж" – це найзручніше слово для боягузів, – перебила Таня.
– О, – усміхнувся Олег. – А ось і твоя справжня проблема. Тобі не потрібна справедливість. Тобі потрібна сцена.
Вона підійшла майже впритул.
– А тобі – жінка, яка буде терпіти і називати це коханням.
Марко вирвав у Олега телефон.
– Все, досить.
Таня спокійно зняла жилет, поклала на стіл і сказала:
– Добре. Я поїду.
Потім глянула на Олега.
– Але фото не видалю.
І простягнула Маркові ключі від його машини.
– Підкинь мене. Твій друг, здається, знову не хоче везти "посилку".
