– Підвезеш Таню, – сказав Марко, вже піднімаючи келих. – Їй далеко, а таксі вночі – так собі історія.

– Вона що, безрука? – Олег навіть не стишив голос. – Додаток сама не відкриє?

Кілька людей обернулись.

Марко посміхнувся, але щелепа в нього стиснулась.

– Не видихнувся ще після розлучення? Чи тобі тепер усі жінки щось винні?

Таня стояла поруч, у короткій сукні, з прямою спиною.

– Не треба мене рятувати, – сказала вона. – Я не посилка.

– От і чудово, – кинув Олег. – Тоді всі вільні.

– Олеже, – наречена Марка поставила келих на стіл. – Це взагалі-то весілля.

– Я бачу. Чергове свято, де всі п'ють за любов, а потім роками терплять одне одного заради фоток.

У залі стало тихіше.

Марко підійшов ближче.

– Ти зараз або заспокоюєшся, або їдеш.

– Я і так їду.

Таня раптом взяла сумочку.

– Підвезе. Раз вже твій друг так любить показувати характер, нехай хоч раз покаже виховання.

Олег глянув на неї.

– А ти, бачу, любиш, коли тебе "передають з рук у руки".

– А ти любиш принижувати жінку, коли на тебе хтось дивиться, – усміхнулась вона. – Щоб ніхто не помітив, як тобі боляче.

Хтось тихо присвиснув.

Марко нахилився до Олега:

– Просто довези її. Не мені. Собі.

У машині Таня першою зачинила двері й сказала:

– Якщо ще раз говоритимеш зі мною як із тягарем – зупиниш, і я вийду.

– Якщо ще раз будеш грати з себе приз – висаджу без попередження.

– О, то ти грубий не тому, що чесний. А тому, що тебе одного разу не обрали.

Олег стиснув кермо.

– Я був одружений. І, на відміну від більшості, вистачило розуму не називати це "роботою над стосунками", коли там уже все здохло.

– Ага. Тепер мстиш усім наступним за одну колишню?

– А ти що? Чіпляєшся до першого сумного чоловіка на весіллі, бо нормальні на тебе не ведуться?

Таня засміялась. Не весело – зло.

– Нормальні? Це ті, які вчора клянуться, а через рік рахують, хто кому більше зіпсував життя?

Олег мовчав.

– Ти ж навіть не знав, чого хоче твоя дружина, так? – Таня дивилась у вікно. – Просто хотів, щоб вона любила все, що любиш ти. Дуже зручно. Егоїзм, загорнутий у "спільні інтереси".

– А ти, думаю, з тих, хто мовчить до весілля, а потім раптом "я все це робила заради тебе".

– Бо якщо говорити прямо, чоловіки лякаються. Вам же зручніше закохуватися у власне відображення.

Він різко загальмував на світлофорі.

– Виходь.

– На червоне? Сміливо.

– Адреса.

Вона продиктувала. Потім додала:

– Ти зараз скажеш, що я меркантильна, порожня і в короткій сукні. Давай. Чоловіки після тридцяти це дуже люблять. Особливо ті, кого вже кинули.

– А ти зараз скажеш, що всі мужики бояться сильних жінок.

– Ні, – повернулась до нього Таня. – Вони не бояться сильних. Вони бояться тих, кого не можуть використати безкоштовно.

Він усміхнувся криво.

– Оце вже репліка для сторіс.

– А ти для чогось серйознішого давно не годишся.

Через два тижні Олег гортав фото з весілля. На сторінці Тані була їхня "спільна" фотографія: він обіймає її, ніби вони пара. Монтаж грубий, але з першого погляду – не відразу видно.

Він написав одразу:

– Ти взагалі нормальна?

Відповідь прийшла за хвилину:

– Спрацювало ж.

– Видали.

– Чому? Тобі соромно, що поруч гарна жінка?

– Мені соромно, що доросла людина вдає стосунки без моєї згоди.

– А тобі не було соромно, коли ти на весіллі зробив із мене безсловесний багаж?

Олег набрав:

– Ти зараз серйозно прирівнюєш хамство до підробки фото?

– Ні. Я кажу, що тобі можна було принизити мене публічно, а мені не можна тебе трохи посунути з трону "ображеного хорошого хлопця".

Він уже хотів заблокувати, але прийшло нове повідомлення:

– До речі, дайвінгом ще займаєшся?

– До чого це?

– Хотіла спробувати.

– Ти ж, мабуть, і фотошоп вчила "з дитинства з татом".

– А ти ж, мабуть, і далі шукаєш жінку, яка полюбить твоє життя більше, ніж своє.

Він довго дивився на екран. Потім написав:

– На травневі ми йдемо на сплав.

– Я в темі.

– Це не побачення.

– Не переживай. Я не з тих, хто питає дозволу, щоб бути зайвою.

На сплаві Марко взяв із собою ще дві пари. Усі знали Таню з весілля. Усі знали Олега. Ніхто не знав, що вони вже дві ночі переписуються до третьої ранку.

На березі Таня затягувала жилет.

– Допомогти? – спитав Олег.

– Дякую. Я ж не посилка.

Марко фиркнув у кухоль.

– О, почалося.

– Що почалося? – спитала одна з дівчат.

– Старе добре: він ненавидить жінок, які не лижуть йому рани. Вона ненавидить чоловіків, яких не може прогнути.

– Я нікого не прогинаю, – сказала Таня. – Я просто не підлаштовуюсь.

– Це одне й те саме, коли людина звикла, що їй усі винні, – кинув Олег.

– Сказав чоловік, який образився на весь світ, бо одна жінка не захотіла жити його хобі.

Тиша стала липкою.

Марко підняв брови:

– Оце вже цікаво.

– Закрий рота, – тихо сказав Олег.

– Чого? – Таня повернулась до всіх. – Нехай люди чують. Він чесний, він любить правду. Так ось правда: багато чоловіків шукають не партнерку. Їм потрібен безкоштовний глядач на своє життя. Усміхайся, захоплюйся, терпи – і не заважай.

Одна з дівчат кивнула. Один із хлопців скривився.

Олег ступив ближче.

– А правда про вас хочеш? Багато жінок роками мовчать, брешуть "мені все подобається", а потім виставляють рахунок за жертву, яку в них ніхто не просив.

– Не просив? – Таня засміялась. – Серйозно? Вам просто дуже подобається брати, поки це безкоштовно.

Марко тихо сказав:

– Стоп.

Але вже ніхто не зупинявся.

– Ти виклала фейкове фото, – сказав Олег голосніше. – Ти залізла в моє життя, бо тобі захотілося уваги.

– А ти поїхав зі мною, переписувався, кликав на сплав, – відрізала Таня. – Тобі було вигідно, поки я була "сміливою". А як тільки стало незручно – я вже хвора на голову?

– Я тебе нікуди не кликав.

– О, звісно. Ти ж із тих, хто тримає двері відчиненими, а потім каже, що нікого не запрошував.

– Таню, – тихо сказала наречена Марка, – може, не при всіх?

Таня навіть не подивилась на неї.

– А чому ні? На весіллі ж можна було при всіх. Чи принижувати красиво дозволено тільки чоловікам?

Олег зробив крок ще ближче.

– Ти хочеш почути правду? Ти не смілива. Ти просто з тих, кому байдуже до кордонів, якщо дуже хочеться свого.

– А ти не поранений. Ти зручний. На "болить" дуже легко списувати підлість.

Хтось незграбно засміявся і одразу замовк.

Марко грюкнув кухлем об стіл:

– Все. Або ви зараз замовкаєте, або ніхто нікуди не пливе.

Олег не відводив очей від Тані.

– Видали фото.

– Ні.

– Що?

– Ні, – повторила вона спокійно. – Видалю, коли ти публічно напишеш, що тоді на весіллі повівся як мудак.

– Тобто ти мене шантажуєш?

– Ні. Я даю тобі шанс бути таким чесним, яким ти себе продаєш.

Марко вилаявся.

Олег дістав телефон, відкрив її сторінку, показав усім.

– Дивіться. Це нормально? Підробити фото з людиною, з якою ти навіть не спиш?

– А публічно принизити жінку, яку тобі "доручили", – це нормально? – відрізала Таня. – Чи це інше?

Одна з дівчат тихо сказала:

– Вона перегнула. Але він теж…

– "Теж" – це найзручніше слово для боягузів, – перебила Таня.

– О, – усміхнувся Олег. – А ось і твоя справжня проблема. Тобі не потрібна справедливість. Тобі потрібна сцена.

Вона підійшла майже впритул.

– А тобі – жінка, яка буде терпіти і називати це коханням.

Марко вирвав у Олега телефон.

– Все, досить.

Таня спокійно зняла жилет, поклала на стіл і сказала:

– Добре. Я поїду.

Потім глянула на Олега.

– Але фото не видалю.

І простягнула Маркові ключі від його машини.

– Підкинь мене. Твій друг, здається, знову не хоче везти "посилку".

Valera

Популярне