Три роки тому я звернулася до лікаря через незрозумілий висип під щиколотками та не суглобах пальців правої руки.
Напередодні я склала усі симптоми і самостійно призначила собі діагноз: подагра.
Я обрала найкращого ревматолога у хорошій приватній клініці. У кабінеті я одразу заявила про свою болячку.
Натомість лікар, оглянувши мене, лише закотив очі і сказав:
– Ви б менше накручували собі! Вам до дерматолога потрібно, а не до мене. Ідіть собі.
Я повернулася у реєстратуру, але цього разу зробила запис до найкращого дерматолога.
– У лікаря саме закінчується зміна, але може ви встигнете, – сказали там.
Молодого білявого лікаря років тридцяти я застала у дверях. Він саме збирався йти геть, але був змушений відреагувати на мої прохання поставити діагноз.
– У вас нейродерміт, – озвучив він, поглянувши на висипи. – Це лікується. Приходьте завтра і розберемося. Зараз у мене немає часу.
Жінка, яка прийшла на заміну лікаря увесь цей час сиділа в кабінеті і спостерігала за нами. Коли ми залишилися вдвох, вона сказала:
– Нумо зачекай хвильку. Дай мені тебе оглянути.
Літній лікарці було ніяково відмовляти, тому я погодилася.
– Хороші в тебе руки, доглянуті. І манікюр є, – схвально сказала вона. – А ніжки…Видно, що молода ще. Скажи, будь ласка, ти правша?
Я здивовано кивнула.
– А ще скажи, ти любиш сидіти по-турецьки?
Ще з більшим здивуванням я знову кивнула. У такій позі я зазвичай тримаю ноутбук і працюю.
– Ти б краще не сиділа на твердій підлозі. Постели собі килим, щоб кісточки не натискати. А щодо рук, то спробуй пригадати, що ти постійно робиш правою рукою?
– Ну я з собакою гуляю і тримаю поводок… – раптом осінило мене.
– Думаю, ти сама все зрозуміла, – відказала лікарка. – Тепер можеш йти додому.
– Зачекайте, а нейродерміт? – не розуміла я.
Лікарка зітхнула і промовила:
– Він у нас молодий і дуже розумний лікар, але надто амбіційний…
Після цього випадку я довіряю не найкращим лікарям, а найдосвідченішим.
Чи траплялися з вами схожі ситуації?
