Мій перший шлюб був не дуже вдалим. Ми з чоловіком прожили три роки і розійшлись. Мені тоді 25 було, я призвичаїлась до міського життя. І хоч матір просила мене повернутись додому, та жодних перспектив у селі я не бачила. Тому і відмовляла їй у цьому проханні.
Наступні 10 років я важко і багато працювала. Купила своє житло, машину. Їжджу відпочивати за кордон. Все просто чудово. Але є тільки один мінус. За роботою я забула за своє особисте життя. Та й невдалий досвід давався в знаки, не хотіла, щоб історія повторилась.
Та до нас близько пів року тому прийшов новий працівник на відділ – Назар. Цілеспрямований хлопець. Завзятий. Відразу мені сподобався. Робота нас дуже зблизила, ми постійно пересікались і ось через рік він зробив мені пропозицію.
Ми жили у моїй квартирі, та Назар наполягав на покупці спільного житло – більшого. Бо на моїй території він не почувається господарем.
Почали пошуки, натрапили на трьохкімнатну квартиру з ремонтом. Я повинна була продати свою квартиру, щоб сплатити половину суму, а решту – Назар.
Знайшла покупця, все пройшло успішно. Коли я вже мала гроші на руках, Назар сказав, що у його сім’ї горе, батькові терміново необхідні гроші на лікування. Попросив мене виручити, а коли все владнається, він віддасть їх назад.
Мені шкода було втрачати можливість придбати нове житло, але я не могла йому відмовити.
За кілька місяців ми все-таки купили омріяну квартиру, прожили уже там два місяці і я навіть почала замислюватись над народженням дитини.
Одного разу мені зателефонувала сусідка, сказала, що мамі стало зле. Я зірвалась і одразу поїхала до неї. Назару ситуацію пояснила по телефону. Сказала, щоб він мене не чекав, я швидше за все залишусь у неї.
Я викликала швидку, ми разом поїхали в обласний центр. Маму поклали в стаціонар. Залишатись в селі мені не було сенсу. Повернулась у місто.
Зайшла до квартири побачила там жіноче взуття, шубку, почула сміх. Заглянула у кімнату чоловік лежить з білявкою на ліжку. Пішла на кухню робити каву, спеціально грюкнула дверима. Коли я вийшла, то дівчина випарувалась. Не було її речей.
Назар виправдовуватись не став. Сказав, що вона давно йому подобається, вони вже не перший раз зустрічаються. Зі мною він хоче розлучитись, я йому стала не цікава. Половини житла він забере.
Я не стала терпіти. На розлучення подала сама. Ще не знаю, що буде з житлом, але у чоловіках я розчарувалась остаточно і безповоротно. Не розумію, чому мені так не щастить..
Як ви думаєте, чому жінку переслідує невдача в особистому житті?
