Коли я була вагітною, то пережила зраду, через яку я постаріла на 20 років відразу. Хочу поділитися своєю історією і дати вихід емоціям, які накопичилися.
Моя історія почалася кілька років тому. Ми з чоловіком довго намагалися завести дитину. Повне обстеження показало, що я ніколи не зможу завагітніти самостійно. Для нас єдиним виходом стало ЕКО. Мені дуже пощастило завагітніти з першої спроби.
Треба сказати, що величезну участь в моїй вагітності приймав чоловік. Він дуже сильно хотів дитину, тому контролював весь процес від і до: відвідував зі мною всіх лікарів, був поруч на всіх процедурах, стежив за всім, що стосувалося моєї вагітності.
Перші місяці все було прекрасно! Ніякого токсикозу, прекрасне самопочуття. А в кінці першого триместру почалися проблеми. Мене госпіталізували з кровотечею.
На УЗД повідомили, що у мене дуже серйозні проблеми – повне передлежання плаценти і швидше за все сина я не зможу виносити.
Мені прописують постільний режим і виписують додому. Я намагалася дотримуватися рекомендацій лікарів, але сталася друга сильна кровотеча і мене знову кладуть в лікарню. Там я пролежала до самих пологів.
Перший місяць перебування в лікарні чоловік всіляко допомагав і підтримував. Я весь час лежала, мені не дозволялося навіть сидіти. У такому положенні потрібно було провести 3 місяці!
І ось через місяць після госпіталізації я дізнаюся, що у чоловіка є інша жінка, і він від нас йде! Залишає мене і сина в такому важкому становищі. Я залишилася зовсім одна з усіма своїми страхами і проблемами.
На наступний день, коли я дізналася, що ми з малюком тепер зовсім одні, медсестра, яка проводила огляд, сказала, що у мене голова вся в сивих пасмах. Мені було тоді 26 років, але виглядала не менше ніж на 46!
Син народився на кілька днів раніше зазначеного терміну, я залишилася жива, хоча в моєму випадку ризики смерті були високі. Зараз синові 4 роки – це чудовий і добрий хлопчик. Мій шлях до нього був довгим і складним і шкода, що пройшла його я одна.
Після такої зради я зовсім втратила довіру до чоловіків і не знаю, чи зможу коли-небудь налагодити особисте життя. Але зараз весь мій світ – це моя дитина!
Як ви вважаєте, зможе ця жінка знову повірити у кохання?
