Я ледве йшла із залу суду. Сльози застилали мої очі. В голові звучало лише одне: “Ви більше не є чоловіком і дружиною». Навіщо він так зі мною вчинив, за які гріхи мені така кара?
Ми одружилися, коли мені було всього 18 років. Шалена любов, безсонні ночі, я начебто не жила, я літала в небесах.
Ми прожили чудових п’ять років і всі ці роки я так само зберегла порив почуттів до нього. Я догоджала йому в усьому, вранці сніданок у ліжко, їжу готувала, тільки ту яку він любить, в будинку завжди порядок.
На жаль, його батьки не полюбили мене відразу і завжди, при нагоді, говорили йому, що я йому не підходжу, що вони самі знайдуть йому дружину кращу.
Певне все це вплинуло на ставлення чоловіка до мене, поступово я помічала, як його почуття до мене холонуть.
Нашому синові на той час було вже п’ять років, сина спочатку він любив, балував, але потім і до нього почав відноситися з холодком, тому що його батьки переконували його в тому, що дитина на нього не схожа (хоча він копія батька) і що я нагуляла на стороні.
Чоловік частіше бувати у батьків, не жив там, але коли приходив додому, був усім незадоволений, кричав на мене. Я ж завжди намагалася виглядати добре, доглядала за собою.
Одного разу чоловік так сказився, що почав душити мене. Я не могла повірити, що це відбувається все зі мною і в душі сподівалася, що все налагодиться і буде як раніше. Але в один день він сказав мені що жити зі мною не може і що я йому набридла.
Він кинув нас з сином, після стількох років щасливого життя. Благала його задуматися і зберегти сім’ю, навіть заради дитини, але він не хотів. Я продовжувала його любити і не уявляла без нього життя. І зараз після розлучення, я б віддала все що завгодно, тільки б повернути його.
Ось уже рік як ми розлучені. Він дає на утримання сина невелику суму і вимагає звіту за кожну витрачену копійку.
Навіть якщо я купую йому булочку, я сканую чек і відсилаю йому. Він рідко приїжджає і забирає сина на день, два до себе, але син відчуває його погане ставлення і не хоче перебувати там.
Чоловіка це бісить, він вважає, що це я налаштовую його.Я ніяк не можу змиритися, що ми не разом, плачу кожен день, схудла, на нервовому грунті заробила серйозне захворювання щитоподібної залози, кричу на сина, хоча розумію, що роблю неправильно.
Кожен день заходжу на його сторінку в мережах і стежу за його життям. Недавно дізналася, що він збирається одружитися і мій стан тільки погіршився.
Він все рідше і рідше приходить до нас, син схоже йому теж не потрібен. Матеріальну допомогу доводиться випрошувати у нього, він говорить, що не зобов’язаний допомагати, хоча у нього своя кондитерська фабрика, але він і кілограма цукерок ніколи синові не привезе.
Я розумію, що все скінчено розумом, але серце не хоче цього приймати. Як жити далі? Живу просто за інерцією і то більше заради дитини. Так хочу щоб він повернувся і щоб все було як раніше.
Що мені зробити для цього?
