– Мені не вистачало слів, щоб відповісти на заяву Ольги Анатоліївни, – ділиться Ірина. – Спочатку вона нам з чоловіком говорила одне, а в результаті вийшло абсолютно інше.
Артем з Іриною побралися 9 років тому. З того часу квартирне питання постійно висіло тягарем на їхніх плечах. Однак нещодавно ситуація ще більше погіршилася.
– Одразу після весілля ми оселилися у свекрухи, – пояснює Ірина. – Олена Анатоліївна сама запропонувала нам переїхати до неї, адже її донька якраз вийшла заміж і перебралася разом із чоловіком закордон.
Пройшов рік і зовиця повернулася на Батьківщину з дитиною на руках.
– Я повинна подбати про свою доньку й онука, адже у них більше нікого немає, – сказала Ольга Анатоліївна, порекомендувавши синові винайняти собі окреме житло в оренду.
– Цей період для нас з чоловіком був не легким. Ми переїхали, а згодом дізналися про те, що у нас скоро народиться малюк. Доводилося на всьому економити і буквально зводити кінці з кінцями. Батьки нічим нам не могли допомогти.
Через три роки Ірина планувала вийти з декрету і повернутися на роботу. Саме тоді зовиця помирилася зі своїм колишнім чоловіком і знову з ним з’їхалася. Ольга Анатоліївна почала скаржитися, що їй важко жити одній на її скромну пенсію.
– Мені самій важко, а ви даремно витрачаєте гроші на оренду квартири, – твердила свекруха. – Якби ви повернулися до мене, то усім було б краще. Ви б могли більше заощаджувати, а мені не було б так сумно.
Ми з чоловіком порадилися і вирішили, що його матір має рацію.
– Спочатку все було гаразд, – каже Ірина. – Бабуся багато часу проводила з онукою, а нашої зарплатні вистачало навіть на те, щоб трохи відкладати. Хоча усі комунальні послуги й закупка продуктів була на нас.
Проте в один момент сестра Артема знову розійшлася з чоловіком і повернулася до своєї мами.
– Ми ж не можемо усі разом поміститися у двокімнатній квартирі, – почала говорити свекруха. – Прийшов час подумати про власну нерухомість. Ви можете взяти іпотеку, – запропонувала вона синові.
– Виходить, що колишня ситуація повторилася і ми вдруге опинилися без даху над головою через зовицю, – обурюється Ірина. – Проте нікого не хвилювало те, що у нас не було грошей навіть на перший внесок. Ольга Анатоліївна думала лише про свою доньку. Нічого, ми позичили гроші й оформили іпотеку.
Оскільки донька пішла в перший клас, то за нею хтось повинен був доглядати, поки батьки на роботі:
– Не хвилюйтеся, я буду водити онуку до школи і забирати її звідти, – переконувала свекруха. – Ви можете спокійно працювати і виплачувати борги.
– Для того, щоб бабусі було зручно забирати нашу доньку ми з Артемом вибирали квартиру неподалік від її дому, – пояснює Ірина.
Проте зовсім нещодавно Ольга Анатоліївна вирішила уточнити:
– Розумієте, нам з донькою важко прожити на мою невелику пенсію. У неї немає роботи, а ще дитину потрібно поставити на ноги. Ви ж все одно наймали б няню для доньки, то чому ці гроші не можна виплачувати мені? Зі знижкою, звісно. Працювати за “дякую” я не збираюся, бо у такому випадку краще стану доглядальницею десь закордоном.
– І як це розуміти? – обурюється Ірина. – Нам не вистачить нашої зарплатні, щоб борги виплачувати й няню наймати. А ще жити за щось потрібно! Свекруха спеціально повідомила нам цю новину наприкінці літа, щоб перед навчальним роком ми не могли їй відмовити.
Артема заява його матері також розлютила. Однак подружжя знайшло вихід:
– Виявилося, що у нашої сусідки хлопчик такого ж віку, як наша донька. Вони ходять в одну й ту ж школу, тому жінка погодилася водити туди їх обох. Ми будемо платити їй за це символічні гроші, але так буде значно дешевше, ніж наймати няню-бабусю.
– А про нас ви подумали? – лютувала Ольга Анатоліївна. – Я взагалі-то розраховувала на ці гроші!
– У свекрухи вистачило наглості просити в Артема про щомісячну добавку до пенсії. Однак він їй відмовив, адже вона нічого для на нас не хотіла робити безплатно, то чому ми тепер маємо поводитися по-іншому? – каже Ірина.
А як ви вважаєте, хто у цій ситуації має рацію? Що ви думаєте про оплачувану допомогу між рідними людьми?
