Людський організм – це дивовижний механізм, який складається з десятків важливих деталей. На уроці біології ми дізнаємося, як виглядають наші внутрішні органи і які функції вони виконують. Однак поза шкільною програмою залишається ще стільки цікавого і незвіданого.
Та сьогодні ми вирішили заповнити прогалини у ваших знаннях і продемонструвати, як виглядають органи людини через електронний мікроскоп. Ці знімки вас точно здивують!
1. У вас є здогадки, що це може бути? Такий вигляд має зближене людське око.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
2. Ні, це не природні ландшафти, а нігтьова пластина людини.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
3. Ось як надзвичайно виглядають клітини легень.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
4. А якщо їх зблизити, то картинка зміниться.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
5. Вам відомо, що таке адреналін? А так виглядають його кристали.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
6. Часто балансуючі камінці у внутрішньому вусі викликають запаморочення голови.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
7. Зараз перед вами артерія і кров.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
8. А тут зображені червоні кров’яні тільця.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
9. Це фото викликає багато асоціацій, але насправді перед вами згусток крові.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
10. На цьому фото зображений цілий процес: червоні кров’яні тільця виходять з тріснутого капіляра.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
11. А це видовище не для слабких духом. Так починаються “критичні дні” у жінок.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
12. Жирові клітини людини, яка схудла на декілька кілограмів.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
13. Посічені кінці зблизька виглядають саме так.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
14. Прикоренева зона голови.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
15. А що нагадують вам ці волоски? Це ваші вії.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
16. Ось яку структуру має язик людини.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
17. Одразу не здогадаєшся, що на фото зображений піт.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
18. Так виглядає слизова оболонка шлунка.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
19. Кінчики пальців, які потребують термінового зволоження.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
20. Якщо зблизити сперму, то можна побачити таку картину.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
21. Поки вона знаходиться у насіннєвих каналах, то вигладає так:
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
22. Плід на шостий день після вагітності.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
23. Демонструємо вашій увазі кристали гормону серотоніну. Якщо ви не знали, як виглядає щастя, то знайомтесь!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Яке фото вас вразило найбільше?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
