Ми з коханим вже кілька років живемо в однокімнатній квартирі. З дітьми не поспішаємо, хочемо поки насолодитись часом разом. Але плануємо. Того вечора ми дивились фільм, комедію і щиро сміялись. Раптом у двері хтось подзвонив.
Ми не чекали на гостей. Чоловік пішов відчиняти. На порозі стояла красива молода рудоволоса дівчина. У мене промайнуло мільйон думок поки вони там розмовляли. І далеко не всі з них були хорошими.
По розмові було зрозуміло, що вони знайомі. Але радості в голосі чоловіка я не почула. Виявилось це його племінниця. Олеся приїхала з Кропивницького, щоб знайти у столиці кращу роботу. Хоча я не до кінця зрозуміла чи їй не догодило рідне місто. Хіба що вона мала інші цілі.
– Чому ти не попередила нас, що приїдеш?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Дівчина єхидно посміхнулась:
– Та все дуже просто. Ви б мене не впустили! Якби моя мама подзвонила до дядька Івана, то він би назвав їй 1000 і 1 причину для відмови.
Це була правда! Ми не любимо приймати в себе гостей! А тому вона вирішила, що зможуть нас обхитрити. Адже не станеш виганяти племінницю з порогу квартири. Іншого виходу немає.
Та було одне “але”. У нас був лише 1 диван. І ми спали саме на ньому. Коли дівчина пройшла в кімнату, то одразу спитала де буде її місце.
– Постелю тобі на підлозі. У нас є кілька ковдр. Буде м’яко.
– Ого. А ліжко ви коли збираєтесь мені купити?
– Ніколи, люба. Ти ж не надовго до нас, пам’ятаєш?
Олесю аж перекосило. Вона вже не хотіла пити з нами чай і їсти тістечка. Мовчки взяла свою сумочку і попрямувала до виходу.
Того ж вечора до чоловіка подзвонила розлючена сестра:
– Ти що собі дозволяєш? Як ти племінницю зустрів? Хотів, щоб вона простудилася на тій землі спати? Геть не цінуєш своїх родичів! А тобі цього так не забуду!
А як би ви вчинили на нашому місці? І це хто ще з нас безсовісний?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Це не справжня любов, якщо це не важко
