Подам на розлучення – налякаю чоловіка

Доволі часто трапляються випадки, коли дружини намагаються шантажувати й лякати своїх обранців погрозами подати позов на розлучення. 

На власному досвіді я переконався в тому, що є категорія жінок, які регулярно з’являються в залі суду. Хтось не готовий відверто сказати про свої мотиви, а хтось прямолінійно заявляє, що насправді розлучатися не збирається.

Коли запитуєш, навіщо ця вистава, то чуєш у відповідь: потрібно провчити чоловіка, бо він п’є, б’є, не звертає уваги або гуляє. Але ж далі тримаються за таких…

У надії на те, що їхні партнери зміняться, жінки подають фейкові заяви на розлучення. Повістка в суд миттю впливає на звички чоловіків, які перестають підіймати руку, випивати чи ходити наліво. Однак результат рідко буває довготривалим, а чергова подібна погроза більше не сприймається всерйоз. 

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Нещодавно до нас прийшла літня дама років 60-ти, яка спочатку хотіла розлучитися, а потім передумала, мовляв, чоловік виправився і пообіцяв звозити її на море. Через місяць вона знову прийшла розривати шлюб, адже коханий програв усі гроші.

Та не пройшло і двох тижнів, як жінка вдруге забрала свою заяву, але цього разу з путівкою в руках. Однак після відпочинку в теплих краях вони все ж розлучилися. Я лише спостерігала за цією Санта-Барбарою і дивувалася людям, які страждають такими дурницями. 

Був ще один кумедний випадок, коли дружина кілька разів лякала свого чоловіка розлученням, а той не витримав і сказав, що готовий підписати усі папери. У відповідь жінка почала благати його залишитися, мовляв, у них сім’я, любов, спільний побут. Зрештою вони розвелися з ініціативи чоловіка. 

А як ви вважаєте, чи є сенс лякати свою другу половинку розлученням?

Vasylyna
Примітка редакції: матеріал має інформаційно-обговорювальний характер і підготовлений на основі історії, що поширюється в мережі / звернення читача. Редакція не подає описану ситуацію як офіційно встановлений факт, не має незалежного підтвердження всіх наведених обставин і не ідентифікує конкретних осіб, установу, місце або дату події. Усі зображення в матеріалі використані для візуального супроводу теми та не є документальним підтвердженням описаної ситуації.