Команда “Цікаво про” не може залишатися байдужою до щемливих історій, написаних самою війною… В них не тільки багато болю, але й багато надії на те, що всі наші жертви. всі страждання ніколи не будуть даремними, бо попереду на нас чекає перемога!
Той день не забуду ніколи. Ранкове сонце швидко сховалося за чорні хмари, з яких хлинув дощ, мов з відра.
То небо плакало за моїм Дмитром. Клята війна забрала його в мене…
Коли він сказав мені, що хоче йти на фронт добровольцем, я вже знала — треба чекати біди. От вона й прийшла в наш дім…
Ще в четвер чоловік мені телефонував, але розмова видалася дивною і якоюсь тривожною. Мені здалося, що Дмитрусь зі мною прощається: “Ти пробач мені, коли було що не так. Я тебе кохаю — ти ж знаєш!”
Відчував, мабуть, що те “кохаю” буде останнім…
Наступного ранку зателефонували з частини…
– Нам дуже шкода… Був сильний артобстріл. Шансів мало. Моліться.
Не змогла я випросити в Бога свого коханого чоловіка.
– Його більше немає. Нам дуже шкода.
Наступні кілька днів не можу пригадати зовсім. Все було, наче в тумані… На похороні ніяк не могла його відпустити. Тримала за руку, дивилася на обличчя і пригадувала собі, як він обіцяв, що після перемоги ми народимо синочка, бо лапочка-дочка у нас вже є…
Як тепер взагалі пояснювати 7-річній дівчинці, що її ніжного і турботливого батька більше немає?!
Я плакала постійно, а разом зі мною не могло стримати сліз і небо. В якийсь момент мені на телефон прийшло повідомлення. На автоматі відкриваю його і бачу текст:
“Ви мене не знаєте, та й чоловік ваш добре знайомий зі мною не був. Та це його аж ніяк не зупинило. Мене поранило, я лежав на полі бою під кулями, які безупинно свистіли над головою. Думав, що там і помру від крововтрати. А потім дивлюся — наді мною стоїть Янгол… Ним був Ваш чоловік. Дмитро повернувся по мене. От тільки я вижив, а він ні. Пробачте мені, якщо зможете колись”.
Я поглянула на невеликий промінчик сонця, який пробився крізь хмари… Аж раптом на небі з’явилася веселка. То знак від мого Янгола. Дмитро вже вдома — в обіймах Господа. Це я точно знаю…
Чи розчулила Вас ця історія?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото ілюстративне
