Вчора я розмовляла зі своєю подругою, яка поставила сина перед фактом: він повинен самостійно заробляти собі на прожиття. Для цього жінка виділила йому полицю в холодильнику, а дві залишила доньці і собі. Докоряти за бездіяльність вона більше не має сил. А якщо син не візьметься за голову, то буде голодувати.
Мирослава декілька років тому розлучилася зі своїм чоловіком. З того часу жінка мешкає з двома дітьми у трикімнатній квартирі. Дочка вчиться в школі, а син три роки тому здобув вищу освіту. Проте працювати він не збирався, як і влаштовувати своє особисте життя.
Мати була схвильована безробіттям сина. Вона намагалася допомогти йому і шукала різні вакансії. Батько також пробував поговорити з сином, але все марно. Жодні повчання і настанови не впливали на його поведінку. Сина вистачало лише на декілька місяців в одній фірмі і він благополучно звільнявся.
Ігор аргументує це тим, що він досі знаходиться в пошуку себе. А поки він не визначився зі своїм майбутнім, то напружуватися заради мізерної зарплатні немає сенсу. Справді, вдома ж мати завжди про нього подбає. Хоча 35 тисяч – це хороша сума для людини, якій не потрібно дбати про сім’ю.
Натомість хлопець проводить увесь свій час за комп’ютерними іграми. Мирослава каже, що і його б конфіскувала, якби це не був подарунок від батька.
Раніше син користувався машиною подруги. Вона дозволяла брати авто, адже Ігор казав, що їде на співбесіду. Проте одного разу матір застукала сина на прогулянці з друзями і перестала довіряти. Жінка відібрала ключі і більше гне дозволяла кермувати. Звичайно, що Мирослава мала відповідати за свою молодшу доньку, але забезпечувати 25-річного сина – це занадто.
Ігор зручно влаштувався у домі матері, де його нагодують і за ним приберуть. Ні комуналка, ні оплата продуктів його не турбує. Поки мати пнеться зі шкіри, він віддихає на дивані.
– Вчора наша чергова сварка стала останньою краплею. Мені надоїли його вічні пошуки і виправдання. Нехай самостійно харчується. Як тільки зголодніє, то влаштується на роботу. Як ні, то хай викручується, як забажає. Ми з донькою тепер маємо окреме місце в холодильнику. На полиці Ігоря буде лише те, що він сам туди покладе. Навіть якщо він принаймні почне харчуватися своїм коштом, то це стане великою допомогою для мене.
Можливо, я занадто жорстока, але син не доторкнеться до моєї їжі, поки не знайде собі роботу. Інші методи переконання більше не працюють. Він дорослий хлопець, тому повинен вчитися самостійності і відповідальності.
А які у вас думки з цього приводу? Чи повинні батьки дбати про своїх дітей, які вже давно досягли повноліття?
