– Два тижні тому до мене привезли онука в гості, бо донька із зятем мали справи. Ну а малюка не мали на кого залишити. Я тоді з Петриком і в парку погуляла, і на каруселях покаталася, купила йому надувну кульку та солодку вату. А ввечері хотіла йому подарувати нову машинку та пішла у магазин. Ох, краще б я цього не робила… – зітхає Орися Павлівна.
Тоді вона якраз виходила з автобуса. Онук вибіг на перед та крикнув “Рухайся, шкапо!”. Всі почали косо дивитися на малюка, а бабуся попросила більше так не говорити, мовляв, це не виховано.
Але у магазині були дуже дорогі машинки, пані Орися не взяла з собою стільки грошей.
– Ну ти і стара скнара! – сказав малюк при незнайомих покупцях.
Бабуся почервоніла, взяла онука за руку та швидко пішла з магазину. Було соромно навіть очі підіймати до охоронця та продавця. Вивела Петрика на двір та почала виховувати:
– Хто тебе навчив так говорити? Це дуже погані слова, так не можна!
– А це тато так говорить, коли ти у гості приходиш або телефонуєш – відповів онук.
Тоді пані Орися дуже образилася, але не стала телефонувати доньці та сваритися через слухавку. Дочекалася, поки вони повернуться додому за сином.
– Але моя Інна сказала, що не бачить у цих словах нічого образливого та ще й почала захищати чоловіка. Казала, що це у нього такий гумор вдома. Та я дуже образилася. Мій онук буде ці “жарти” слухати й обзивати мене потім на людях! Відмовилася брати хлопчика до себе на вихідні. Так і сказала, що на мене тепер можуть не розраховувати.
Інна також образилася на матір, адже вважає, що у старенької просто нема почуття гумору. Але хіба це смішно, коли рідну людину називають “шкапа” чи “стара скнара”?
– Він каже, що не буде першим вибачатися. А те, що я не розумію таких жартів, то, мовляв, мої проблеми. Ну тоді він може забути про мою допомогою, у нього тоже є мама, нехай там Петрик гостює та обзиває її. А до мене більше ні ногою! От коли зять зрозуміє, що був не правий та зателефонує – тоді пробачу.
Пані Орися надто прискіплива до свого зятя? А як би ви відреагували на місці жінки?
