Мій викладач в університеті одного разу розповів, що у нього була студентка-відмінниця, яку він буквально боявся. Своєю активністю вона навіювала страх і не давала спокою ні собі, ні йому.
Справді, є тип людей, які не вміють знаходитися в стані спокою. Навіть у відпустці вони не можуть бездумно лежати на пляжі і насолоджуватися сонячним промінням. Їм потрібно встати о 6 ранку, зустріти схід сонця, зайнятися дайвінгом, а потім відправитися на полювання глибоководної риби. У них одна мета – провести час з максимальною користю.
Однак від цих занять вони частіше за все навіть не отримують задоволення. Вони просто не можуть зупинитися і пишаються тим, що ведуть такий активний спосіб життя.
На додаток, оточуючим вони також не дають розслабитися. А як страждають їхні діти, які можуть годинами вчити уроки, ходити на гуртки і кожну вільну секунду займатися “корисними” справами.
Однак ці люди поводяться так лише тому, що у їхньому дитинстві був такий самий приклад. Мабуть, усі чули подібну фразу: “А я у твої роки вже давно працював і заробляв собі на життя” або “Як це у тебе немає справ? Думаєш, що хтось це зробить за тебе?”
Так, нашим предкам доводилося важко працювати, щоб вижити. Але це не означає, що ми також повинні йти їхнім слідом. Світ змінився і змінилися умови життя. Та ці стереотипи не дають людям вільно дихнути. Бездіяльність викликає у них дискомфорт та тривогу.
Саме тому люди намагаються зайняти себе різноманітними справами, які часто не мають жодного результату чи користі, але заглушують гризіння совісті. Їм здається, що бездіяльність призведе до всесвітньої катастрофи. Звичайно, що це не так, але навіть ті, хто це усвідомлює, нічого не можуть з собою вдіяти.
Такі тривожні люди шукають у кожному своєму вчинку якусь мету. Усі їхні дії повинні мати сенс.
Вони не можуть дозволити собі просто вийти на прогулянку. Їм необхідно викинути сміття по дорозі або зайти в магазин. Ці люди перебувають в постійній погоні за результатами, які не приносять щастя чи задоволення. Досягнуті цілі не зупиняють тривожне почуття.
Люди, зрозумійте нарешті, що лінуватися – це нормально! Нічого не станеться, якщо ви просто віддихнете і будете насолоджуватися моментом. Хваліть себе не за кількість виконаної праці, а за душевну гармонію.
Виграє не той, хто весь час тривожиться і метушиться, а той, хто спокійний, упевнений в собі і вміє концентруватися в потрібний момент.
Навчіться віддихати і байдикування може стати першим кроком до великого успіху.
Живіть, насолоджуючись кожним днем.
А ви вмієте віддихати без гризіння совісті?
