Я щоразу повторюю сину, що не можна розмовляти з незнайомцями на майданчику, а тим паче кудись йти з ними, а він чемно киває на знак згоди. Але дійсно син дослухається до всіх порад чи просто удає, що почув мене?
Нам ще у дитячому садку вихователі розповідали про небезпечних незнайомців. Показували стандартні ситуації, які можуть відбуватися надворі та фрази “мама сказала тебе сьогодні забрати” або ж “я для тебе маю подарунок, але він у машині, ходімо зі мною”. Добре, що розповідають про це малюкам. Але чи дійсно все відбувається за ось таким сценарієм?
Досить легко завоювати довіру малюка. Їм тільки скажи щось хороше – і вони вже йдуть з незнайомцем за ручку, забувши про всі попередження виховательки. Бачила багато соціальних роликів, де знімали такі постанови. Майже всі малюки з радістю пішли з незнайомою дівчиною до машини!
А чому так все відбувається? Хіба у садку чи школі про це мало говорять?
Я вважаю, що такі незнайомці щоразу вигадують нові методи. Наприклад, навіть зовнішність. Адже діткам показують старого й страшного дядька, у такому довгому плащі та з бородою. Ще можуть бути окуляри чи капелюх, щоб зовсім обличчя не було видно. Але це не правильно. Злодієм може виявитися навіть молода та красива дівчина, у гарному платті на підборах. Чи навіть дитина приблизного віку. Все залежить від фантазії викрадача.
Та і всі малюки досить наївні та довірливі. Головне – знайти правильний підхід та слова. Можна сказати, що треба підібрати ключик.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Моя дитина точно не буде вірити незнайомцям – помилкова думка.
Мої подруги щоразу перед прогулянкою розповідають своїм дітям про різноманітні ситуації надворі. Пам’ятаю, як на відео одна жінка впевнено заявила “дитина точно не піде з незнайомцем!”, а потім побачила, як молода білявка за руку повела її чадо до машини.
Ось уявімо стандартну ситуацію:
Надворі хороша погода, декілька діток граються на майданчику. Раптом до когось підходить незнайома дівчина:
– Привіт, тебе звати Сашко? Я знаю твою маму, вона просила тебе провести додому.
– А я знайома твого тата, він купив для нас квитки у кіно. Ходімо?
– Ой, ну як ти виросла! Не пам’ятаєш мене? А я коли до вас у гості приходила, ось там за рогом стоїть твоя мама, вона зараз не може до тебе підійти та попросила мене забрати.
І ось тут наївні діти починають вірити. Адже у садку їм показували дорослого дядька, а тут така гарна дівчина, яка мило посміхається. Тим паче, що вона знає маму.
Потрібно якомога більше розповідати про такі ситуації, де головний герой – красива дівчина чи хлопець або навіть інша дитина у якості приманки. Все може бути. Такі знання зайвими не будуть, адже:
1. Малюк – не доросла дитина. Легко повірить незнайомцю, який завоював довіру одною фразою.
2. Дитина знатиме більше про свою безпеку.
3. Не залишати малюків самих на майданчику, краще, щоб хтось з дорослих за ними спостерігав.
4. Найкращий варіант – завжди бути з ним на зв’язку. Купити дитині мобільний телефон, щоб він міг вам зателефонувати.
А ви погоджуєтеся з такими словами? Що б ви могли порадити у такій ситуації?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
