Посварилася майже з всією родиною чоловіка. Не спілкуємося з братом, його дружиною та зі свекрами. А причина, на перший погляд, дурна – квартира. Два роки тому ми з чоловіком вирішили придбати двокімнатне жило. Самостійно, без кредитів та боргів. Не хотіла зичити гроші у родичів. Працювали двоє до сьомого поту, інколи навіть не мали часу на сон чи обід (не працюємо підприємцями та не є власниками бізнесу, у нас росте маленька дитина). До того, як заїхати у наше сімейне гніздечко, жили у приватному будинку, де туалет знаходився надворі. І ось вчора до нас зателефонували родичі з дивним проханням…
Я працювала навіть під час вагітності. Та і в декреті намагалася якийсь підробіток знайти – шила одяг, робила студентам семінари з фізики та математики.
Чоловік працював одразу на трьох роботах. Свекри не хотіли допомагати з онуком, мовляв, самі народили – самі й виховуйте, нема чого на нас свої проблеми перекидати.
Здається, що то був просто кошмарний сон. Але ми так довго жили. Чоловік на роботі гарує, я вдома за малюком доглядаю. Економили на речах та їжі. Але нарешті ми змогли купити свою квартиру! Простора, хоч і має 54 квадратних метрів, але велика та затишна – якраз для нас. Хоча, були певні проблеми з новими сусідами, документами та плануванням. Але було все одно, бо лиш одна думка про те, що зовсім скоро ми будемо там жити, дарувала нам безмежне щастя та енергію йти далі.
І ось вчора нас запросили у гості родина чоловіка – свекри, брат та дружина. Приїхали.
Марина вже вагітна другою дитиною, а старший син скоро до школи у перший клас піде. Вони живуть у старій квартирі, яку ще й в оренду винаймають. Та і грошей постійно не мають. Щоразу чуємо, як вони жаліються. Ми не шкодуємо, але борги й досі ніхто не повернув. Та що там казати – батьки навіть не могли дати грошей на нові зошити та портфель для школярика. Звісно, що за допомогою зверталися до нас.
І ось, під час сімейного застілля таке почула. Добре, що сиділа – інакше б впала на підлогу від шоку. Наші “любі” родичі вигадали цікаву пропозицію: ми маємо віддати нашу квартиру (на яку ми заробляли самостійно, жодної копійки не взяли у них!) Марині та Сергію. Бачте, у них скоро поповнення буде у родині, а як далі жити на орендованій квартирі? А ми нехай перший час поживемо у батьків чоловіка, адже нас тільки троє, нам місця багато не треба. Тільки була одна маленька, однак дуже важлива деталь – свекри живуть у старій квартирі, де ремонт ще за часів СРСР не робили. Всюди таргани та антисанітарія, а площа – 33 квадрати. Наша квартира, на секундочку, має 54! Ну а потім подружжя візьме іпотеку, купить свою квартиру та переїдуть геть. Ага, така собі безкоштовна оренда нашого будинку.
Спершу мені здалося, що це був просто дурний жарт.
Однак, далі ставало “цікавіше”. Мій чоловік поцікавився, чому ж тоді брат з дружиною наважилися на другу дитину, якщо ледь кінці з кінцями можуть звести. Адже на старшого ледь своїх грошей вистачило. Ну як своїх….. Наших. Але у відповідь нас назвали егоїстами, безсердечними та скупими людьми! А ще ми такі грішні – рідним людям шкодуємо! Та і за дитину дали “оригінальну” відповідь – планують Максима віддати в інтернат, поки з молодшим братом будуть давати раду. На канікули та вихідні будуть забирати додому.
У мене просто відняло мову! Як так можна вчинити з рідною дитиною? Чому ми маємо дбати про комфорт цих ледацюг? Ми самі заробили гроші на цю квартиру, яких зусиль вона нам вартувала! А вони жодного разу навіть не запропонували свою допомогу. Образливо, що й свекри підтримують ідею щодо обміну житлом. Здається, що друга дитина потрібна брату та дружині тільки заради того, щоб зробити внесок за іпотеку – материнський капітал підняли цього року.
Мій чоловік взяв мене за руку і ми разом вийшли з-за столу. Мовчки одягнулися, навіть не попрощалися. Від образи він навіть заблокував їх номери. А якщо стараються подзвонити з незнайомого чи прийти в гості – одразу проганяє геть, навіть на поріг не пускає.
Єдине, що я хочу побажати своїм родичам – нарешті порозумнішати. А вам, любі читачі, я бажаю ніколи не зустрічати таких людей.
Чи траплялася у вашому житті така неприємна ситуація? Що вам допомогло її вирішити?
