Посварилася майже з всією родиною чоловіка. Не спілкуємося з братом, його дружиною та зі свекрами. А причина, на перший погляд, дурна – квартира. Два роки тому ми з чоловіком вирішили придбати двокімнатне жило. Самостійно, без кредитів та боргів. Не хотіла зичити гроші у родичів. Працювали двоє до сьомого поту, інколи навіть не мали часу на сон чи обід (не працюємо підприємцями та не є власниками бізнесу, у нас росте маленька дитина). До того, як заїхати у наше сімейне гніздечко, жили у приватному будинку, де туалет знаходився надворі. І ось вчора до нас зателефонували родичі з дивним проханням…
Я працювала навіть під час вагітності. Та і в декреті намагалася якийсь підробіток знайти – шила одяг, робила студентам семінари з фізики та математики.
Чоловік працював одразу на трьох роботах. Свекри не хотіли допомагати з онуком, мовляв, самі народили – самі й виховуйте, нема чого на нас свої проблеми перекидати.
Здається, що то був просто кошмарний сон. Але ми так довго жили. Чоловік на роботі гарує, я вдома за малюком доглядаю. Економили на речах та їжі. Але нарешті ми змогли купити свою квартиру! Простора, хоч і має 54 квадратних метрів, але велика та затишна – якраз для нас. Хоча, були певні проблеми з новими сусідами, документами та плануванням. Але було все одно, бо лиш одна думка про те, що зовсім скоро ми будемо там жити, дарувала нам безмежне щастя та енергію йти далі.
І ось вчора нас запросили у гості родина чоловіка – свекри, брат та дружина. Приїхали.
Марина вже вагітна другою дитиною, а старший син скоро до школи у перший клас піде. Вони живуть у старій квартирі, яку ще й в оренду винаймають. Та і грошей постійно не мають. Щоразу чуємо, як вони жаліються. Ми не шкодуємо, але борги й досі ніхто не повернув. Та що там казати – батьки навіть не могли дати грошей на нові зошити та портфель для школярика. Звісно, що за допомогою зверталися до нас.
І ось, під час сімейного застілля таке почула. Добре, що сиділа – інакше б впала на підлогу від шоку. Наші “любі” родичі вигадали цікаву пропозицію: ми маємо віддати нашу квартиру (на яку ми заробляли самостійно, жодної копійки не взяли у них!) Марині та Сергію. Бачте, у них скоро поповнення буде у родині, а як далі жити на орендованій квартирі? А ми нехай перший час поживемо у батьків чоловіка, адже нас тільки троє, нам місця багато не треба. Тільки була одна маленька, однак дуже важлива деталь – свекри живуть у старій квартирі, де ремонт ще за часів СРСР не робили. Всюди таргани та антисанітарія, а площа – 33 квадрати. Наша квартира, на секундочку, має 54! Ну а потім подружжя візьме іпотеку, купить свою квартиру та переїдуть геть. Ага, така собі безкоштовна оренда нашого будинку.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Спершу мені здалося, що це був просто дурний жарт.
Однак, далі ставало “цікавіше”. Мій чоловік поцікавився, чому ж тоді брат з дружиною наважилися на другу дитину, якщо ледь кінці з кінцями можуть звести. Адже на старшого ледь своїх грошей вистачило. Ну як своїх….. Наших. Але у відповідь нас назвали егоїстами, безсердечними та скупими людьми! А ще ми такі грішні – рідним людям шкодуємо! Та і за дитину дали “оригінальну” відповідь – планують Максима віддати в інтернат, поки з молодшим братом будуть давати раду. На канікули та вихідні будуть забирати додому.
У мене просто відняло мову! Як так можна вчинити з рідною дитиною? Чому ми маємо дбати про комфорт цих ледацюг? Ми самі заробили гроші на цю квартиру, яких зусиль вона нам вартувала! А вони жодного разу навіть не запропонували свою допомогу. Образливо, що й свекри підтримують ідею щодо обміну житлом. Здається, що друга дитина потрібна брату та дружині тільки заради того, щоб зробити внесок за іпотеку – материнський капітал підняли цього року.
Мій чоловік взяв мене за руку і ми разом вийшли з-за столу. Мовчки одягнулися, навіть не попрощалися. Від образи він навіть заблокував їх номери. А якщо стараються подзвонити з незнайомого чи прийти в гості – одразу проганяє геть, навіть на поріг не пускає.
Єдине, що я хочу побажати своїм родичам – нарешті порозумнішати. А вам, любі читачі, я бажаю ніколи не зустрічати таких людей.
Чи траплялася у вашому житті така неприємна ситуація? Що вам допомогло її вирішити?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
