Після служби Божої священник попросив парафіян церкви вислухати його ще хвилинку.
Раптом люди побачили, що він тримає у руках сто гривень. Він показав купюру людям і запитав, хто з них найбільше потребує цих грошей. Дехто підніс свою руку догори. Священник звернувся до всіх інших, чи їм справді не потрібні сто гривень. Люди відповіли, що потрібні, але руку підняти вони посоромилися.
Потім священник пом’яв у руці купюру і знову запитав, чи люди далі потребують цих грошей? Він почув ствердну відповідь.
Далі він кинув сто гривень на землю і наступив на них своїми черевиками. Тепер ще й вимазані гроші священник підняв над головою і знову запропонував людям. Вони досі готові були їх прийняти.
Після цього чоловік сказав:
– Дорогі брати і сестри, нехай це стане для вас незабутнім уроком. Незважаючи на стан цих грошей, вони досі вам потрібні, адже від зовнішнього вигляду їхня цінність не змінилася.
З людьми трапляються схожі ситуації. Життєві негаразди можуть добре погнути нас і потоптати. Та у будь-якому становищі слід не забувати про свою цінність. Для Бога і наших близьких ми завжди будемо залишатися потрібними та дорогими.
Наші цінність полягає у тому, ким ми насправді являємося.
Парафіян дуже вразила проповідь отця. Закінчивши розмову, він пішо до виходу і віддав гроші нужденній жінці, яка просила пожертву під церквою.
– Серед нас усіх ця літня жінка найбільше потребує допомоги. Однак сподіваюся, що сьогодні ніхто не повернеться додому із пустими руками.
А чи вразила вас притча отця? Чи згідні ви з його словами?
