Хочу розповісти свою історію, бо мене болить серце за те, що трапилося. У мене є син, вихованням якого я займалася самостійно. На щастя, бабуся з дідусем неабияк допомогли, адже я постійно пропадала на роботі. Для своєї дитини хотілося всього найкращого.
Згодом хлопець виріс, закінчив школу, інститут, влаштувався на роботу. Одного дня він привів додому наречену і попросив мене прийняти її, як рідну доньку. Та хіба я проти? Тим паче невістка виявилася чудовою дівчиною. Вона була працьовитою, турботливою і доглянутою.
Зовсім скоро у молодих народилася донечка, а через декілька років й син. Я не надто багато часу провела з онуками, бо виїхала на заробітки в Польщу. Проте про рідних ніколи не забувала і постійно передавала їм різні гостинці.
Здавалося, що в подружжя все гаразд. Мій син ніколи ні в чому не відмовляв своїй дружині. Вона мала свій автомобіль і вдягалася в стильні речі.
Коли молодший онук пішов в садочок, невістка вирішила влаштуватися на роботу. Їй більше не хотілося сидіти вдома, тому вона почала продавати в місцевому магазині. Тоді все й почалося.
У неї закрутився роман з одруженим чоловіком. Перший час вони бачилися таємно. Дружина обманювала мого сина, а він щиро їй вірив і довіряв. Та одного дня у наш дім прийшла жінка коханця. Вона влаштувала скандал, після якого невістка втекла в інше місто разом зі своїм новим обранцем.
Матір покинула своїх дітей, мовляв, вони вже дорослі й самостійні. Справді? 10-річний хлопчик і 13-річна дівчинка не потребують твоєї ласки й турботи? А їх батько? Він пережив важкі часи і поринув в депресію через пережите розчарування.
Скажи, як ти могла так вчинити із найближчими і найріднішими тобі людьми? Хіба цього вони заслужили? Тим паче ти розбила не лише свою сім’ю, але й чужу.
Коли ми тоді зустрілися у твоєму новому місті, я не побачила у твоїх очах щастя. Мені здалося, що ти б хотіла повернутися в рідний дім. Але зустріч із сином у вас була такою холодною. Ти постійно думала про свого коханця і лише чекала на дзвінок від нього. Хлопчик повернувся розчарований, бо не отримав бажаної любові від своєї “мамуськи”.
Навіть тварини мають інстинкти, які не дозволяють їм з такою байдужістю ставитися до власного потомства. Я ніколи не думала, що чоловік може стати тобі важливішим, ніж дитина. Гаразд, ти розлюбила мого сина, але хіба не можна було розлучитися по-людськи? Ні, ти позбавила одних малят матері, а інших батька.
Я благала і молила тебе схаменутися. Просила повернутися, але ти не захотіла.
Не знаю, про що ти думаєш перед сном. Про те, щоб твій коханець не втік від тебе? А про дітей згадуєш? Молишся за їхнє благополуччя? Не знаю, чи можуть вони стати щасливими без материнської опіки.
А на випускному вечорі від кого твоя донька отримає пораду і підтримку? Від старої жінки? А на весіллі хто буде допомагати одягати молоду і розплітати косу?
Ще є час одуматися. Скільки жінок продовжують жити з некоханими заради дітей, а ти так просто від них відмовилася…
Я знаю, що одного дня я опинюся в домовині. Хочу, доню, щоб ти прийшла до мене попрощатися. Нехай над могилою покотяться у тебе сльози. Ні, не за мною, а за втраченим сімейним щастям і зруйнованим життям твоїх рідних.
Прийди до своїх дітей і попроси у них вибачення. Перепроси перед чоловіком. Вони зрозуміють тебе і приймуть назад.
Поки що я буду молитися до Господа і просити лише одного: щастя і здоров’я для моїх внуків і дітей того чоловіка, з котрим ти втекла. Сподіваюся, що у мого покинутого сина і в тієї одинокої жінки вийде поставити своїх діточок на ноги. Час покаже, як далі буде. Бог усіх розсудить…
А як ви ставитеся до жінок, які залишають напризволяще своїх дітей? Чи може коханець бути важливішим, ніж сім’я? Що робити свекрусі, яка у відчаї через вчинок невістки?
