Між ними, на перший погляд, немає нічого спільного. Він працював терапевтом у міській лікарні, а вона – вчителькою молодших класів місцевої школи. У нього був спокійний характер, а за натурою це була абсолютно приземлена людина з реальними планами та цілями. Натомість у неї мрії про щось недосяжне, а пориви творчої душі ніколи не давали всидіти на місці.
Подружжя мало дві квартири. Чоловік отримав однокімнатне помешкання у спадок від бабусі, а їй дісталася двушка.
У них був спільний син, якому виповнилося вже 8 років.
Одним словом, середньостатистична сім’я. Та все змінилося після її рішення відкрити власний бізнес. Чоловікові довелося продати свою нерухомість, щоб дружина отримала стартовий капітал. Та ці вкладення виправдали себе. Успіх прийшов швидко.
Тепер вона була не переляканою вчителькою, а впевненою в собі бізнесвумен.
Жінка почала багато працювати і розвиватися. Постійні тренінги й курси давали свій результат. Все складалося просто чудово.
У неї змінилося оточення і з’явилися нові друзі. Вони також були приватними підприємцями, які відчували себе вищими за інших. Адже на них податки, відповідальність за прийняті рішення, керівництво персоналом тощо.
Та й загалом інтереси жінки були іншими, як і її вподобання та зовнішній вигляд. Тепер в гардеробі переважали ділові костюми та елегантні речі. Походи в салони краси, макіяж та укладка також стали невіддільною частиною щоденної рутини. А ще вона навчилася водити авто і вважала, що плакати повинні тільки невдахи.
Це все вплинуло на стосунки подружжя. Дружина була незадоволена тим, що її чоловік працював звичайним терапевтом, а не солідним підприємцем. Та й отримував він копійки.
Жінка пропонувала, щоб він кидав свою роботу і допомагав їй з бізнесом, але чоловік не хотів. “Розумний, але такий бідний”, – насміхалася вона.
Їхнє спільне життя стало нестерпним. Дружина відчувала свою вседозволеність і вважала, що вона знає все краще, ніж інші.
Чоловік не витримав і переїхав в невелике місто, де жив його друг, який підкинув хороше робоче місце. Дитину забрав з собою. Вони оселилися на орендованій квартирі.
Тим часом мама заробляла гроші “для своєї сім’ї”. Вона була впевнена в тому, що це її обов’язок. Сумувати було ніколи.
Однак доля розпорядилася її життям по-своєму. В один момент успіх закінчився. Через пандемію все зупинилося. Бізнес стояв і більше не приносив прибутку. Пауза затягнулася, тому потягла за собою велику кількість боргів.
Якийсь час жінка намагалася викрутитися, але зрештою гроші закінчилися. Через хвилювання, напруження і перевтому захворіла. Навіть з ліжка було важко підвестися. Поруч нікого. До чоловіка дзвонити соромно. Не хотілося визнавати, що її “невдаха” виявися справді розумнішим.
Кілька місяців дружина приховувала своє скрутне становище, але їй все ж довелося зізнатися. У квартиру, де тимчасово жив батько з дитиною, вона приїхала на своєму авто. Це все, що у неї залишилося від успіху.
Тепер сім’я мешкає у невеликому містечку, винаймає житло і заробляє на життя простою працею вчительки й терапевта.
А що ви думаєте про таку історію “успіху”?
