Це історія маленького хлопчика Іванка, який завжди мріяв про татка.
Марина познайомилася з Богданом, коли була ще зовсім молодою. Вони закохалися та побралися, але життя було не таким безхмарним, як їй обіцяв коханий. Вже через місяць подружнього життя, Богдан почав випивати та міг не з’являтися вдома тижнями. Марина плакала та геть не знала що їй робити, адже під серцем вона вже носила дитину. Чоловік кожного разу обіцяв їй що більше такого не буде й після народження сина він дійсно трохи заспокоївся. Та ненадовго. Потім, все стало як було. Марина цього не витримала та пішла жити до батьків.
Так і зростав Іванко з мамою, бабусею та дідусем. Тато дуже рідко приходив у гості, тому хлопчик його майже не пам’ятав. Згодом, мама взагалі сказала, що тато поїхав до Росії і хлопчик його більше не побачить. З часом образ батька геть стерся с голови Іванка й він пішов до дитячого садочка.
Але там він почав помічати, що у всіх діточок є тато. У Славка дуже сильний та високий, а в Оксани – світлий та добрий. От і Іванко почав мріяти про тата. Він дізнався, що для цього мамі треба вийти заміж та одягнути на палець обручку. Іванко вирішив самостійно зробити обручку з дроту, який він знайшов у дідовому гаражі. Коли він вручив мамі цей подарунок, вона зрозуміла на що він натякає та нічого вдіяти не могла.
Одного разу, хлопчик розповів про свою мрію бабусі:
– Бабусю, я так мрію про доброго, веселого та сильного татка. Хочу щоб він взяв маму заміж та подарував мені червоний блискучий велосипед. А потім, ми б разом каталися та їздили на риболовлю. Моє бажання колись збудеться?
– Ну, таке світле та гарне бажання обов’язково має втілитись в життя. Треба просто трішки почекати.
Й Іванко чекав. Він щоночі молив Бога про татка. Хлопчику хотілося, аби він був схожий на дідуся. Йшли дні та місяці, а нічого так і не траплялося. Ось Іванко вже йшов до першого класу, а вели його мама, бабуся та дідусь. Тата все ще не було.
Але одного разу, він повернувся додому після школи та зрозумів, що щось трапилось. Мама та бабуся поводили себе дуже дивно й постійно перешіптувалися. Потім, мама прийшла до сина в кімнату й сказала:
– Синку, в мене є до тебе прохання. До нас із тобою сьогодні прийде дуже важливий гість. Він дуже хвилюється, оскільки зовсім тебе не знає. Давай гарно його зустрінемо?
– Давай, – лиш сказав Іванко.
Тут він почув дзвінок у двері. На порозі стояв Він – чоловік, якого він завжди уявляв своїм татком – великий, з добрими очима та міцними руками. Іванко миттю кинувся до нього на руки з криками:
– Татку! Я тебе так довго чекав!
Чоловік охопив його своїми великими руками та міцно обійняв. За декілька хвилин він сказав:
– А ходімо зі мною, я тобі дещо покажу!
Коли вони вийшли надвір, там стояв той самий червоний блискучий велосипед!
Мрії збуваються, потрібно лише вірити!
Ви вірите в те, що може здійснитися будь-яка ваша мрія?