Я закохався в Ілону два роки тому. І зрозумів, що це жінка всього мого життя. Довго не думаючи, зробив пропозицію і ми відіграли весілля. Потім була ще одна гарна звістка, дружина чекала на дитину.
Я працював будівельником. Грошей спочатку вистачало, але ж на малечу потрібно значно більше. Ліжечко, коляска, памперси. Ми й так жили на знімній квартирі й навіть взяли невеликий кредит на це все. Я щось не подумав завчасно як буду його виплачувати. І тут знайомі запропонували поїхати на заробітки.
Ми з коханою порадились і зрозуміли, що це хороша можливість. І борги віддамо, і можна відкласти на власне житло.
Ще зачекав поки дружина народить, місяць допоміг їй з донечкою і поїхав. Друг казав, щоб я налаштувався на важку роботу. Та це мене ніяк не зупиняло, я знав, що їду заробляти на наше благо і краще майбутнє. Хотів привезти якомога більше грошей.
З Ілоною я часто зідзвонювався по відеозв’язку. Вона показувала, як росте наша дитина. Я попросив у керівництва хоча б тиждень відпустки, коли відпрацюю перші пів року. Дуже сумував за ними. Час швидко пролетів. Мені погодили вихідні і я уявляв, як повертаюся додому й ніжно обіймаю дружину та цілую донечку.
Наступного дня я вже стояв на порозі такої вже рідної квартири. Ілона мене радісно зустріла. Я був таким щасливим бачити їх знову. Та дещо мене сильно стурбувало. Дружина зовсім не підготувалася до мого приїзду і виглядала дуже неохайно.
– Дочка часто капризує. От сил і часу зовсім не залишається – виправдовувалась вона.
Я засмутився, але не подав вигляду. Все-таки одній їй дійсно непросто тут. Тож вирішив зробити коханій сюрприз. Записав її в салон краси, а на вечір забронював столик в ресторані.
За той тиждень, що я був вдома я переконався наскільки нелегкою є материнська праця і турбота. Краще аби в неї була хоч якась допомога, тому відтепер до дитини приходитиме няня.
Чи правильно зробив чоловік?
