Розлучення батьків не здивувало мене. Батько мав м’який характер, мама – навпаки, жінка з перцем. Це сталось, коли мені було ще 17 років. А 6 років тому мама вийшла заміж другий раз. Тато поїхав жити до рідні, а ми залишились у квартирі.
Я уже не була дитиною, тому все прекрасно розуміла. Мої стосунки була однаково хороші з мамою, і з татом. Жила я спершу в гуртожитку, а пізніше, на моє двадцятиріччя, батько подарував мені однокімнатну квартиру.
Мама хотіла влаштувати своє особисте життя і зайвий раз мене не чіпала. Тому про її стосунки я дізналась лиш тоді, коли вона вирішила розписатись зі своїм чоловіком. Він мені одразу не припав до душі. Мамин характер не подарунок, а його ще краще. Але я нічого не казала. Зрештою, не мені з ним жити.
Він також уже був одружений. Жив у гуртожитку. Після розлучення колишня дружина вигнала його зі своєї квартири. Свого житла не мав. Від попереднього шлюбу мав 15-річного сина.
– Добре, що він хоч аліментів їй не виплачує. І так вона витратила би усе на себе. Уявляєш, він ремонти поробив у квартирі, а вона його вигнала – якось розповіла мама.
Мене насторожили її слова, але і тут я промовчала.
Я уже сама вийшла заміж, маю 5-річного сина. Мама до онука приїжджає сама, адже для її чоловіка надто важко знаходитись, там де дитячий плач. Я й була рада. Лишній раз з ним не перетиналась. До мами в гості приходжу вкрай рідко, тому що кожного разу від її чоловіка отримую купу повчань про виховання дітей.
Він працював на вахті добу через три, тому коли його не було ми навіть залишали онука мамі.
Тиждень тому нас з чоловіком покликали на весілля. Воно відбувалось за містом, ми повинні були залишитись з ночівлею. Тому вирішили залишити сина на маму, адже він ще замаленький для таких заходів.
Все складалось прекрасно: її чоловік на роботі, мама посидить з онуком, а зранку привезе його до нас додому і дочекається мене з чоловіком.
Обстановка на весіллі була не дуже хорошою. Ми з чоловіком вирішили не залишатись, а відправитись додому. Маму про це я не попередила. Поїхали забирати сина від бабусі, відкрили двері і отетеріли. Те, що ми побачили досі не вкладається нам в голові. Мій син спав у коридорі на старій розкладачці. В той час, коли дві кімнати просто пустували.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Мама зі своїм чоловіком дивились кіно у вітальні. Я заходжу до них повністю приголомшена. Він ще й обурюватись почав, чому я до його дому без попередження прийшла. До його?
– Помиляєшся, твої тут лише діряві капці. А половина квартири моя за законом. Тому якщо ти не хочеш по – доброму, то я завтра ж піду її розмінювати. Ти обмежуєш в правах мого синах, поклавши його спати на стару розкладачку, а я заберу будь-які права у тебе.
З цими словами, я легенько забрала сина, аби він не проснувся. На наступний день мама почала виправдовуватись:
– Доню, ти не так зрозуміла вчорашню ситуацію. Ми не клали онука спати на розкладушку. Він просто грався і заснув там.
– Ну звісно! В піжамі, на простирадлах і подушці, які ж я тобі і привезла. Не повірю нізащо.
Чоловік просив не гарячкувати і не робити конфлікту. Але хіба я не можу? Я не спущу їм цього з руку. Адже як я можу бути впевнена, що якщо я їм пробачу зараз, то цього більше не повториться?
А як ви вважаєте чи права дівчина? Варто пробачити такий вчинок мами і її чоловіка?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
