Нашого батька не стало давно, ми з братом ще тоді маленькі були. Мама виховувала нас сама, їй довелось чимало працювати. Та попри це, їй вдалось добре нас виховати, вона нас дуже любила.
Коли я закінчив школу, вирішив поїхати за кордон на заробітки. Бо хоч мама і старалась тягнути нас, та грошей все одно не вистачало.
Я планував заробити грошей, повернутись і побудувати великий будинок для мами та брата. Та доля склалась інше. У Польщі я зустрів дівчину, яку покохав до нестями. Ми одружились, її батьки нам допомогли, ми відкрили невеличкий бізнес – продуктовий магазин. Дохід він давав непоганий. Нам грошей вистачало і ще я додому надсилав. Мої теща та тесть були е проти. Вони люди хороші, розуміли, як важко моїй сім’ї на Україні.
Брат Андрій і далі жив з мамою. Він був доброю людиною, мав спокійний характер.
Якось матір занедужала. Він за нею доглядав.
Я не мав змоги тоді приїхати за нею. Саме дружина була на 9 місяці вагітності, мала от-от друге дитя народити. Багато турбот. І Бізнес. І дім на мені. Я надсилав більше грошей, щоб вони не потребували нічого. Андрій не витрачав їх на усілякі цяцьки, усе продумано і тільки на те, що треба. Зумів навіть щось відкладати. Інколи казав, щоб я не надсилав нічого, бо у нього ще залишились кошти.
Згодом він на роботу пішов і вже заробляв свої гроші. Мої ж були швидше відкладеннями на чорний день.
Пізніше мама померла. Найважче було Андрію, адже він був з нею усе своє життя, а тут не стало найближчої для нього людини.
Через декілька років, життя у Андрія, ніби налагодилось. Працював. Знайшов собі наречено, казав, що дуже її покохав.
Я вирішив відкласти усі свої справи і поїхати на Батьківщину і познайомитись з майбутньою дружиною брата.
Коли я зайшов у квартиру, о трохи засмутився. Ремонту так у ній і не було, відколи я поїхав на заробітки. Старенька. Хоч і прибрана. Андрій слідкував за чистотою. Холодильник на кухні був пустий. Лише яйця та сосиски лежали. Брат був одягнений у старий поношений одяг.
Я не розумів, чому він так економить на собі, я ж стільки грошей йому надсилав.
Пізніше він пояснив, що він ті гроші витрачав або на маму, або не брав взагалі. Не хотів користуватись моєю добротою. А тепер свою зарплату витрачає на наречену. Вона ніде не працює, але хоче ходити по ресторанах, вдягатись у магазинах. Вона була старшою за Андрія на 7 років.
Я просив брата, щоб він їхав зі мною до Польщі, що допоможу йому влаштуватись.
– Ти ж нам рідний. І родина у мене там хороша, приймуть тебе. Тобі не варто вірити своїй дівчині, вона лиш грошей від тебе хоче.
– Ти що таке кажеш! Ні, брате, не поїду нікуди. Я люблю її.
В Україну я їхав такий щасливий за брата, а назад повертаюсь з тягарем на серці. Мені шкода його, бачу, що пропаде з такою жінкою, як билина. Він же добра душа, все для неї зробить.
Не знаю, як як йому допомогти, що зробити?
А ви що підкажете чоловіку?
