У наш час нікого не здивуєш розлученням чи третім шлюбом. Одні сім’ї розпадаються, а інші створюються. Однак якщо між партнерами знаходиться взаєморозуміння, то їхні батьки по-різному можуть на це реагувати.
Як бути в ситуації, коли нові родичі не хочуть приймати дитину від першого шлюбу? Кожна мати прагне захистити своє чадо. Чи вийшло це в Ірини, яка також опинилася в схожих обставинах?
“Ми з Павлом жили разом два роки, а три місяці тому побралися. У нас є чотирирічна дочка Ліза, біологічний батько якої – мій перший чоловік. З Павлом ми познайомилися, коли дівчинка була ще маленькою, тому він виростив її і прийняв як свою рідну.
Однак зі свекрухою у нас стосунки не заладилися. Лідія Павлівна не сприймає мою дочку. Для неї Лізи зовсім не існує. Жінка ніколи не вітає внучку з днем народження, не дарує подарунків і взагалі не проводить з нею час.
Зрештою, річ зовсім не в матеріальних цінностях. Я не чекала від свекрухи великої любові, але ж посидіти з онучкою інколи можна. Тим паче коли більше немає на кого її залишити. З дітьми своєї дочки Лідія Павлівна постійно няньчиться.
Дочка ж намагається достукатися до бабусі. Пропонує їй разом погратися і готова поділитися будь-якими іграшками. Та свекруха на це тільки відповідає: “Я буду гратися лише з дітьми мого сина, а чужих бавити не наймалася”.
Я не можу зрозуміти такої поведінки. Хіба діти бувають чужими? Чим вони заслуговують на таке байдуже ставлення?
Чоловік вже намагався поговорити з матір’ю, але поки що все марно. Сподіваюся, що згодом це зміниться і серце свекрухи розм’якне”.
А як би ви вчинили на місці свекрухи? Чи прийняли б ви чужу дитину, як свою?
