Що відповісти синові, який просить віддати йому квартиру і переселитися на дачу

Батькам здається, що їхні діти потребують захисту й підтримки у будь-якому віці. Однак надмірна опіка може лише зашкодити. У майбутньому такі люди виростуть не самостійними і важко переживатимуть усі негаразди. Зрештою, замість подяки батьки отримають лише звинувачення та докори. Героїня сьогоднішньої історії все ж змогла навчити свого сина. Він вирішив одружитися, не маючи власного житла, але доросле життя йому швидко надоїло.

“Я була проти весілля мого молодшого сина. І справа зовсім не у його нареченій, а в ньому. Він замолодий для серйозних стосунків. У свої 27 років Юра лише нещодавно влаштувався на роботу. Однак він був впевнений в тому, що зможе забезпечувати та утримувати сім’ю. Оскільки син завжди був нетерплячим, то й шлюб з Оленою вони взяли швидко. Після цього одразу переїхали на орендовану квартиру.

Згодом молодята усвідомили, що на квартиру вони витрачають значну частину прибутку, тому вирішили, що їм потрібне власне житло. Спочатку пара хотіла складати гроші на перший внесок іпотеки, але вже зовсім скоро син заявив, що має до мене серйозну розмову.

Він запропонував мені переїхати на дачу. Тоді вони з дружиною могли б пожити у моїй квартирі. Юра аргументував це тим, що на дачі є всі необхідні умови для життя, а вони з дружиною тим часом могли б швидше назбирати потрібну суму на житло. А коли будуть гроші на іпотеку, то можна помінятися назад.

Мене здивувала така пропозиція, але я одразу знала, що відповісти.

У мене не було сумнівів, що син перестане старатися і геть зовсім розслабиться, якщо потрапить в комфортні умови життя. А для чого напружуватися? Матір з квартири його не прожене. Якщо він перестане самостійно розв’язувати проблеми, то й зовсім припинить розвиток.

Зрештою, жити на дачі я не хотіла. Адже тоді мені довелося б кожного дня добиратися в місто на роботу. Я не готова жертвувати своїм комфортом, а в результаті ще й залишитися без квартири. 

Наступного дня я подзвонила до Юри і сказала про своє рішення. Я відмовилася переїжджати, але запропонувала подружжю фінансову допомогу. Син з невісткою образилися на мене. Ми деякий час не розмовляли. Зараз спілкуємося, але стосунки у нас напружені. Все ж я не жалію, що прийняла таке рішення”.

А на вашу думку., чи повинні батьки все життя дбати про своїх дітей?

Vasylyna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector