У нашому будинку всі її знають. Вона вже десятки років живе тут і я бачу її на прогулянках спочатку з онуками, які нині майже мої ровесники, а тепер і з правнуками. Весь час бадьора, охайна і як завжди з сумкою на лівій руці, де я впевнений, що є все: від носової хустки до зимових лиж.
Її знають жителі, як добру і милу жінку, яка допомагає більш старшим і не сидить на лавочці біля під’їзду, перемиваючи кістки всім, хто ходить повз неї. Коротше кажуть бабуся-вогонь. Хоча кілька років тому допомагав її синові тягнути на носилках її в карету «Швидкої допомоги», але вогонь в ній не згас і вибравшись з лікарні, баба Валя продовжує нести добро у своїх онуків і правнуків, ну і в нас поруч присутніх.
Позавчора, як зазвичай пробігши метрів п’ятсот для скидання жирку, сиджу на лавці і борюся з задишкою у всіх її підступних проявах. Про дихання і пітливість промовчимо. Баба Валя виходить з під’їзду і побачивши мене запитала:
– Допомагає?
– Зовсім трохи! А Ви чого так рано тут, баба Валя?
– Так зараз правнучку привезуть. З нею сидіти треба.
До під’їзду під’їхав сірий «Шевроле» і з водійських дверей вискочила, молода руда дівчина.
– Привіт, бабусь! – сказала вона і кинулася до задніх дверей авто. – Чого сидиш? Збирайся! Так вилазь ти швидше! Бачиш, що я поспішаю! Посидиш у бабусі до вечора, а ввечері тебе інша бабуся забере!
Судячи з розмови, я зрозумів, що з проблемою: «Куди подіти дитину!» до баби Валі приїхала внучка.
Ривком, витягнувши з машини дитину, не дивлячись на її схлипи і удар ногою об двері, внучка почала видавати баби Валі цінні вказівки, як виховувати дитину!
Я ніколи не бачив так близько ураган! Баба Валя миттєво підхопилася і понеслося. Внучка спершу отримала ляпаса і від удару злегка присіла. Потім в хід пішла сумка. Ну а потім внучка, яка стала по стійці «струнко», отримала потік виховання. Я не встигав відстежувати список звинувачень, але кожне звинувачення закінчувалося вироком у вигляді тілесного покарання. Коротше баба Валя застосувала кілька разів і «ляща», і намотавши руді кучері внучки закінчила: «Якщо ти ще хоч раз …»
В цей час правнучка з легким ступенем очманіння дивилася на це кіно і навіть перестала схлипувати.
Баба Валя грізно подивилася на внучку.
– Ти зрозуміла, що якщо ще раз скривдиш дочку і будеш мені вказувати як кого виховувати, я з тебе все пір’я повищипую?
Внучка, злегка побита і очевидно почервоніла кліпала очима.
Зовсім розпустилася. Гроші очі замилили. Ходімо, Наталю!
І баба Валя, розвернувшись підхопила правнучку за руку і пішла до себе в під’їзд. Я дивився на внучку, побиту і приголомшену, і на тлі її рудого волосся бачив бабу Валю в молодості. Вогонь!
– Допомогти? – запропонував я.
– Спасибі! Не треба.
І стрибнувши в машину, дівчина поїхала.
Весь день з перервами на обід і вечерю спостерігав бабу Валю у дворі з правнучкою. Спершу вони плели вінки, потім вони каталися на гойдалках і грали в лови, з вічним програшем баби Валі і щось один одному весь час розповідали.
Ніколи б не подумав, що це «Боже створіння» здатне не тільки любити, але і поставити на місце …
А ви часто залишаєте своїх дітей з бабусями?
