Віра ще в сьомому класі попередила своїх подруг – однокласниць, що Сергій її хлопець, і що настане час і вони обов’язково одружаться. Ніхто з подружок з нею не сперечався. Подружки тепер навіть дивитися на Сергія боялися, адже у Віри бабуся була відьмою. Бабуся жила у себе в селі і там робила свої чорні справи, а Віра навчалася чорному ремеслу потихеньку в місті, зрідка провідуючи свою бабусю.
Ну а Сергій? Ну а Сергій зовсім не звертав увагу на Віру. Він весь свій вільний час проводив у дворі свого будинку в компанії з Катею. Катя була інвалідом з дитинства і пересувалася на інвалідному візку. Не знаю чому, але саме Катя запала в серце Сергію. Може скромність дівчинки, або доброта, але чомусь дівчинка заворожила хлопця. До того ж Катя була дуже начитаною, і з нею Сергію було цікаво. Сергій і Катя проводили весь свій вільний час разом вже кілька років.
Сергій вийшов зі свого під’їзду і попрямував у двір, де сиділа Катя. Шлях Сергію перегородила Віра.
– Привіт, Сергію.
– Привіт, – намагаючись обійти Віру відповідає Сергій.
– Може погуляємо по місту? – запитує Віра
– Сьогодні ніяк, – відповів Сергій, – Вибач.
Віра зі злістю стиснула губи, спостерігаючи як Сергій підходить до Каті, вітається, і вони про щось весело починають розмовляти і сміятися. Чорна злість і заздрість обволікала серце Віри. Як же вона ридала коли її ніхто не бачив.
Пройшли роки. Сергій тепер відвозив Катю, то на берег річки, то до лісу, то в поле де ростуть ромашки. Весь вільний час вони були разом.
Віра перетворилася в чорнобриву красуню. Всі хлопці очей з неї не зводили, до того вона була красива і струнка. Але Сергій і раніше бачив у своєму серці тільки Катю. Тепер вони дійсно полюбили один одного. І зовсім не по-юнацькому як раніше.
І ось одного разу, коли Сергій попрямував в сторону Каті йому знову перегородила дорогу Віра.
– Привіт, Сергію. Знову до своєї безногої пішов? Що ти в ній знайшов? Навіщо вона тобі? Одружуйся краще зі мною і тоді в цьому світі ти будеш щасливий. Ти ж знаєш, що я люблю тебе ще зі шкільної лави.
– Знаю, – відповідає Сергій, – але я люблю Катю.
– Так чим вона краща за мене, ця курка безнога?
– Не знаю. Але те, що краща, це безсумнівно.
– Сергій, ти ж знаєш що мені не треба докладати багато зусиль, щоб ти мене полюбив. Моя бабуся вважається найсильнішою. Але я так не хочу. Я хочу, щоб ти сам мене полюбив. Що мені зробити, щоб ти мене полюбив? Скажи. Я все зроблю.
Сергій зупинився і повернувся до Віри.
– Зроби так, щоб Катя почала ходити. Ось тоді я з тобою одружуся, – випалив Сергій.
З тих самих пір вже весь свій вільний час Віра проводила з Катею. Вона йшла до неї вранці і поверталася пізно ввечері. Тепер для Сергія майже не залишалося часу зустрічатися з Катею. І Катя була не проти. Вона робила все, що їй говорила Віра. Пила відвари, наносила на ноги мазі, виснажувала себе фізичними вправами. Сергій спостерігаючи за діями Віри починав розуміти, як все ж дівчина його любить, раз пішла на все це.
Минуло чотири місяці.
Сергій як завжди ввечері пішов у двір, де Віра займалася Катею. Він звернув увагу, що майже весь двір вийшов на балкони в і уважно спостерігав за …
Віра, тримаючи Катю за руки вела її все далі і далі від інвалідного візка. Сьогодні і Віра і Катя були найщасливіші дівчата на світі. Втомлені, але щасливі дівчата сіли на лавочку. Сергій підійшов до них ошелешений побаченим.
– Сергію, можна тебе на два слова, – сказала Віра, відходячи в сторону від Каті.
Сергій підійшов до Віри.
– Що, пора? – опустив голову Сергій
– Що пора? – перепитала дівчина
– Одружуватися, – тихо каже хлопець.
– Та ні, Сергію, – розсміялася дівчина, – Я вибачитися перед тобою хотіла, за свою нав’язливість. Чаклунство перед любов’ю безсиле. Та й взагалі чаклунство в житті нічого не може змінити, якщо людина не хоче.
Зараз Катя і Віра кращі подруги. У Каті та Сергія народилася дочка. У Віри з’явився хлопець, в якого вона шалено закохана, і якого вона нікому не показує. Кажуть, що він пілот.
Як вам такий вчинок від дівчини Віри?
