Дитинство Олени було не легким. Вона пережила багато і з 8 років зберігала в собі таємниці, про які більше ніхто не знав. Ще тоді вона вирішила, що втече, як тільки стане повнолітньою.
Вітчим дівчинки багато пив і поводився агресивно. Якщо матір не змогла догодити йому, то розпочинався скандал. У такі миті жінка тікала з дому, а її діти залишалися з чужим чоловіком. Олена терпіти не могла навіть запаху цього алкоголіка, а як її мама змогла вдруге зав’язати стосунки з таким чоловіком залишалося загадкою.
Спочатку дівчині було шкода покидати свою матір разом з братом, але вона зрозуміла, що свобода для неї є важливішою. Саме тому без роздумів і вагань Олена вступила в технікум та оселилася в гуртожитку. Стипендії їй вистачало для того, щоб зводити кінці з кінцями. Про рідний дім вона навіть не згадувала, а з матір’ю розмовляла вкрай рідко.
У неї не було до неї почуттів любові чи вдячності. Та й за що? За те, що вчителька лаяла, що у неї єдиної немає білої блузки? За те, що матір зривалася на ній через проблеми в особистому житті? За те, що вітчим пив і буянив? За те, що доводилося в підлітковому віці носити замалий одяг? За те, що доводилося у молитвах просити якомога швидше приспати вітчима, щоб мати змогу з братом подивитися телевізор?
Вже у технікумі Олена заздрила усі своїм подругам, які регулярно їздили додому і поверталися з домашньою випічкою та смаколиками назад. Саме у цьому вона вбачала любов матері до своєї дитини і саме цього їй так не вистачало.
Отримавши диплом, Олена зібрала свої речі і поїхала. Далеко і без попереджень. Дорогою їй хотілося плакати, але вона стримувала сльози і намагалася бути сильною. Коли мати зателефонувала, дочка сказала, що більше не повернеться, але відправить їй адресу, щоб вона принаймні знала про її місцеперебування.
Зрештою Олена оселилася в черговому гуртожитку і влаштувалася на роботу. Вона почала отримувати перші гроші. Колеги дивувалися з таємничості та відстороненості дівчини, яка з першого дня ні з ким не спілкувалася і завжди була сама по собі.
Олена не звикла до соціуму. Вона насолоджувалася самотністю і раділа можливості спокійно пройтися вулицями дорогою в магазин. Через деякий час дівчина наважилася віддати свої заощадження на перший внесок за однокімнатну квартиру, а на решту взяти кредит.
Її життя змінилося в кращу сторону, а в домі з’явився кіт. Про рідних вона згадувала, але нічого змінювати не збиралася.
В особистому житті в Олени не ладналося. У неї був страх перед чоловіками, тому як тільки вони починали випивати, вона одразу розривала стосунки.
Однак у свої 34 вона нарешті зустріла своє кохання. Це був порядний, добрий та розумний хлопець, який вів активний спосіб життя. Що він у ній знайшов? Казав, що вражений простотою та красою Олени.
Згодом вони побралися. Святкування було тихим і скромним. Олена не любила говорити про сім’ю, а чоловік не наполягав. Вона переїхала до свого обранця, а власну квартиру здала в оренду. У їхньому житті було все, окрім дітей. Жінка не могла завагітніти, через що дуже хвилювалася. Вадим завжди намагався підтримувати дружину. Обстеження нічого не давали і лікарі радили звернутися до психолога, бо зі здоров’ям все гаразд.
Проте жінка не хотіла згадувати своє дитинство, тому відтягувала цей візит.
Одного дня їй прийшло повідомлення від матері. Олена сподівалася дізнатися про те, що помер її вітчим. На жаль, очікування не виправдалися. Виявилося, що з її братом стався нещасний випадок на роботі і він загинув.
Зрештою Олена вирішила вперше за стільки років поїхати додому. Вадим розумів, що ця поїздка не буде легкою, тому вирішив скласти дружині компанію.
Як тільки вони ступили крок на вулицю жінки, та розплакалася. Там все залишилося без змін. Олена подивилася на знайомі будинки і тілом забігали мурашки. Вона згадала своє минуле, від якого стільки часу намагалася втекти.
У рідному домі вона зустріла матір, яка встигла добряче постаріти. Вітчим традиційно був випившим. Жінці захотілося вдарити його за всі образи і страждання. Їй було прикро, що вона повинна ось так прощатися з братом. Вона шкодувала свою матір, але розуміла, що вона сама винна у всіх бідах.
Вадим два дні не відходив від дружини, тому й зараз вийшов разом з нею з дому. Матір попрямувала за ними:
– Вже їдеш?
– Так.
– Ночувати не залишишся?
– Ні. Я вітчима на дух не переношу. Ти мій номер маєш, тому телефонуй, коли потрібно. А на похорони того чоловіка навіть не клич.
Олені хотілося обійняти матір на прощання, але образи з дитинства не дозволяли це зробити.
Жінка з чоловіком провела ніч в готелі, а потім вони відправилися додому. Увесь цей час Вадим не розпитував Олену про подробиці і просто намагався бути поруч. Він бачив, що його дружині дуже важко.
Одного недільного ранку Олена йшла з магазину. Вона проходила повз церкву, де в цей момент дзвонили дзвони. Зайти всередину жінку не наважилася, але попросила якусь бабусю поставити свічку за упокій. Та погодилася і сказала:
– Ти знайди у своєму серці місце для прощення. Тільки тоді тобі стане легше, – порадила стара.
Ці слова врізалися в голову жінки. Вона багато думала і зрештою наважилася зателефонувати до матері. Зі сльозами дочка прошепотіла:
– Мамо, вибач мені. Я давно мала зателефонувати і забрати тебе до себе. Переїжджай, якщо хочеш.
У відповідь Олена почула гірке ридання.
З того часу пройшло декілька місяців, коли Олена дізналася про свою вагітність. Вадим був радий цій новині. Коли його дружина пішла в декретну відпустку, її матір переїхала в їхнє місто і заселилася в однокімнатну квартиру доньки. Після цього вони почали частіше спілкуватися і багато часу проводити разом. Матір неодноразово намагалася щиро поговорити, але не могла.
– Мамо, я знаю, що тобі важко говорити про свої почуття. Але я тебе розумію без слів, – заспокоювала Олена.
Згодом у неї народився синочок. На виписку прийшов чоловік з матір’ю. Олена була щасливою і відчувала, що в її житті розпочинається новий етап, в якому вона нарешті розуміє цінність вміння пробачати.
На які думки вас наштовхнула ця історія?
