Ми з подругами вирішили піти на вечерю у розкішний ресторан.
Точніше це було рішення дівчат, а я приєднала за компанію.
Перша моя думка була: це буде найдорожчий прийом їжі в твоєму житті.
Не буду конкретизувати, але місяць харчування мого сина в школі коштує дешевше.
Мені було шкода витрачати такі гроші на їжу. Чи навіть на себе.
Але я подумала, що такий шанс випадає не часто. Якщо не зараз, то коли?
Ця думка змусила мені піти.
І воно було того варте. Дві години, які ми провели у цьому закладі, були суцільним задоволенням.
У ресторані було е лише дуже смачно, але й цікаво. Кожна наступна страва дивувала все більше.
Шеф-кухар також вразив своєю скромністю. Було помітно, що в нього горять очі від тієї справи, якою він займається.
Тоді я зрозуміла, що ці емоції вартували потрачених грошей.
Ось куди потрібно інвестувати гроші: в життя, у смак, в інтерес.
Окрилена я помчала на свій захід.
Там мене зустрічала одна із організаторів, з якою ми були добре знайомі.
Вона виглядала засмученою, але я не запитала, в чому справа.
Ми залишилися вдвох і я вирішила розповісти їй про свої гастрономічні пригоди.
Раптом вона перебила мене і сказала:
– Оля, я сьогодні поховала свого чоловіка.
Мене вразили ці слова.
Одразу безліч запитань: як? коли? чому?
А все просто.
Інфаркт.
Неочікувано і страшно.
Він був тоді на дачі. Подзвонив і жалівся на біль в спині. Вона взяла мазь і поїхала до нього, але не встигла.
Жінка розповіла, що вони мріяли разом відвідати В’єтнам. Довго збирали гроші і минулої осені все ж поїхали.
Спочатку ніяк не наважувалися на цю поїздку, бо завжди потрібно було закрити якісь інші фінансові питання.
А зрештою відпочинок був незабутнім.
Вона дивилася на мене зі сльозами на очах і казала: “Я щаслива, що ми відклали всі справи і відправилися в подорож. Бо вдалого часу ніколи не буде. Наше життя кожного дня сповнене турботами, а пережиті враження запам’ятаються мені на все життя”.
Ми обійнялися, а з очей градом котилися сльози.
Тоді я вкотре переконалася, що не потрібно відкладати життя на потім.
Направте свої ресурси в цікаве і незабутнє життя.
Кожен прожитий день – це подарунок.
Сьогодні я повернулася додому, а на плиті сковорідка із запискою: “Це обід для тебе від нас з сином”.
Ще вчора я їла страви високої кухні, а сьогодні їм омлет із криво нарізаними помідорами.
Однак у моєму серці стільки щастя і вдячності.
Так важливо проживати кожен день смачно.
І це не про їжу…
А ви згідні з думкою автора?
