Історія 40-річної Тетяни про те, як її 16-річний син приніс додому немовля…
Я живу в селі, яке знаходиться за 50 кілометрів від районного центру. Кілька років тому я стала вдовою. У той час моєму синові Дмитру було 10 років. Я всіляко намагалася виховати його так, щоб він не відчував відсутності батька. Я багато працювала, ні в чому йому не відмовляла. І ось до чого це призвело.
Закінчивши дев’ятий клас, мій син поїхав на навчання в будівельний коледж в районному центрі. Діма жив там, іноді приїжджав додому на вихідні. Син добре вчився, але в плані особистого життя все було не так просто.
Син закінчував другий курс і мав би приїхати на канікули додому, але його довго не було. Через два тижні після закінчення навчання, Діма таки з’явився. Він був не один … Рано вранці він постукав у двері. Відкривши, я не повірила очам. Син тримав в руках конверт з новонародженою дитиною.
– Мам, це Вікторія!
– Тобто? Чий це малюк?
– Це моя дочка. Вибач, але я не міг залишити її в пологовому будинку …
Я не могла повірити сказаному, мені здавалося, що це сон. Але довелося змиритися з реальністю. Я знову подивилася на сина і побачила як він ніжно цілує дочку.
– Синку, не хочеш розповісти мені, звідки в тебе ця дитина?
– Звичайно, я тобі все розповім …
Виявилося, що Діма після вступу до технікуму познайомився з Аріною, яка вчилася в іншій групі. Вона сподобалась Дімі тим, що не була схожою на інших. Аріна була проста: не фарбувалася яскраво, як інші дівчата, не носила модного одягу. Потім Діма дізнався, що дівчина з дитячого будинку. Вони почали зустрічатися. А на літніх канікулах Діма приїхав додому до мами.
Дівчина думала, що Діма кинув її, і хотіла навіть накласти на себе руки. Тому, повернувшись у вересні, Діма вирішив почати з нею серйозні стосунки, щоб довести своє щире кохання. Ці дорослі відносини скоро обернулися вагітністю.
Син боявся мені про це розповідати, а також про те, що вони збираються одружитися. Але для того, щоб їх стосунки стали офіційними, вони повинні були дочекатися повноліття. Дитина мала народитися в червні, але Аріна померла під час пологів. Виявилося, що у дівчини був порок серця та їй не можна було народжувати.
Діма зробив все можливе і неможливе, щоб дитину віддали йому, а не відправили в дитячий будинок. Він ночував під вікнами пологового будинку, благав про те, щоб дитину дали йому. І Дімі таки вдалося домогтися того, щоб малюка оформили на нього.
Що я могла зробити, почувши цю сумну історію. Я, звичайно, прийняла свою внучку. Син перевівся на заочне відділення і переїхав в село, працює на фермі. Діма дуже любить і піклується про доньку.
А як би Ви вчинили на моєму місці?
