У спадок від бабусі мені дісталася квартира. Простора з вікнами на місцевий парк – просто знахідка для жителів столиці. Однак нам з дружиною не було потреби там жити, ми мали свою.
Тож вирішили, що копійка зайвою не буде та стали здавати її в оренду.
Спершу нам попалася молода пара. Перші кілька місяців все було спокійно. Раптом до мене подзвонила сусідка та сказала, що поруч з ними неможливо жити. Постійно шум, стукіт. А ще завели собаку, яка постійно виє.
Ясна річ, я зробив парі попередження про те, що це було останній раз, або нехай шукають нову квартиру. Та вони там не затримались.
Цей досвід дав зрозуміли, що з наступними квартирантами слід укладати договір оренди. Так ми й зробили.
Наступними заселилась така ж молода пара. Щойно одружилися та закінчили університети. Тож ми поставилися з розумінням та навіть зробили їм знижку на житло.
Все було добре. Він них не було ніяких скарг. Раптом телефонує Макс з дивною пропозицією. Ми з дружиною подумали, що якийсь розіграш.
– Ви б не були проти, якщо ми зробимо у квартирі мінімальний ремонт?
– Що? Але ми його не планували. Та і грошей на це зараз немає….- відповів я.
– Ні! Я не так виразився. Ремонт ми зробимо самі. Платити не доведеться. У моїх батьків після ремонту залишились шпалери та ламінат. Якщо ви не проти, то ми трохи покращимо вашу квартиру, бо зацікавлені жити довгий час.
– Ну тоді добре!
Сумніви все одно не покидали мене. А що якщо дійсно захочуть гроші за це або вимагатимуть знизити оренду.
Коли все було закінчено вони запросили нас на огляд. Правду кажучи, я не впізнав свою квартиру. Одразу стало так затишно та атмосферно…
Та не довго молоді тішились своїм гніздечком.
Через тиждень розказали, що мусять переїхати. Моєму подиву не було меж. Також я переживав за гроші, бо ж діло серйозне.
– А що сталося?
– Батьки. Вони готували для нас сюрприз. Купили нам квартиру. Дякуємо вам за все!
Гарні нам попалися люди, шкода, що так швидко довелося попрощатися ними. Ще й грошей за ремонт не взяли…
Як вам історія?
Фото з відкритих джерел
