Доброго дня, шановні читачі. Хочу розповісти вам про одну цікаву ситуацію, яка трапилася зі мною приблизно два місці тому. Здається, що цей випадок перевернув моє життя з ніг на готову.
У мене був коханий чоловік, донечка-красуня Оля та маленька собачка Жужа. Ось воно – справжнє жіноче щастя.
Та одного дня чоловік прийшов з роботи, навіть не обняв та привітався. Почав збирати свої речі. Я не розуміла, що відбувається. Можливо, його викликали терміново у відрядження? Не стала йому заважати. Через декілька хвилин він пришов до мене на кухню та спокійно сказав:
– Я кохаю іншу жінку. Давно не міг тобі сказати, але не можу далі так жити. Завтра подам документи на розлучення.
Мене немов блискавка вдарила. Не чула, що чоловік далі говорив, сіла на крісло і просто мовчки дивилася у вікно. Отямилася, коли почула гуркіт дверей. Все, він пішов. Добре, що донька тоді вже спала і не чула нас. Вирішила прогулятися з собакою. Відчувала, як не можу спокійно дихати вдома.
Біля будинку був невеличкий парк, я часто там гуляю з Жужею. Тоді був листопад і вже відчувалися перші ранні заморозки. Я досі була в шоці від слів коханого, тому одразу не помітила стареньку жіночку, яка сиділа поряд. Вона була одягнена у легенький светрик та тремтіла. Ні, то не циганка чи якась безпритульна.
– Бабусю, вам допомогти? Візьміть, будь ласка, мої рукавички – тихо промовила я. Добре, що біля парку був невеликий цілодобовий магазин, я там купила теплого чаю та булочку.
Жінка тремтячими руками взяла склянку та почала робити невеличкі ковтки. Жадібно кусала булку. Я побігла та купила ще дві. Виявилося, що рідна донька вигнала бабусю з дому. Навіть не дала куртку чи шарфик. Я не могла спокійно слухати цю історію. Розуміла, що хто, як не я допоможу цій бідолашній? Запросила до себе додому.
Розігріла борщик, пампушки. Дала теплий халат, капці, ввімкнула обігрівач.
Надія Іванівна сама виховувала доньку. Батьків не було, а чолові помер ще до народження дитини в аварії. Намагалася дати для дочки тільки найкраще. Брендові речі, дорога косметика та щорічний відпочинок на морі. Натомість носила старий одяг з секонд-хенду, брала додаткові зміни на роботі. Бувало, що й вдома не ночувала. Та доньці було все мало і мало. Виросла справжньою егоїсткою та ледацюгою. Закінчила школу на трійки, а університет навіть не закінчила. Не хотіла працювати та і хто таку візьме на роботу без освіти? Потім донька почала пропадати на декілька днів. Казала, що з друзями гуляє, а від самої несло перегаром. Потім почала часто випивати та приводити незнайомих людей додому. Вимагала, щоб старенька віддавала всю пенсію.
Того вечора прийшла з новим залицяльником. Та і пенсію сьогодні мали жінці видати, але чомусь поштарка не прийшла. Донька розлютилася, почала кричати на маму. Потім виштовхала її за поріг, навіть переодягнутися не дала.
Мені було шкода пані Надію. Вже й забула про свого горе-чоловіка. Думала, як зарадити жінці. Цілу ніч не могла очей замкнути.
Зранку прокинулася з одною думкою – нехай бабуся живе у мене. Спершу та відмовлялася та казала, що їй незручно. Але я не хотіла навіть слухати. Ось так ми почали жити разом – я, бабуся Надя, Оля та Жужа.
Донька з радістю прийняла нового члена родини, як рідну бабцю. Поки я була на роботі, то жіночка господарювала вдома та гралася з Олею.
Нещодавно жінка сказала, що у неї є невеличка таємниця – будиночок за містом. Боялася про це говорити доньці, бо та б одразу продала його та пропила всі гроші з друзями. Вирішили влітку переїхати туди. Такий собі відпочинок, мені ще й на роботі дозволили працювати віддалено. Навколо ліс, свіже повітря, озерце неподалік. Просто справжня казка!
А сусід Антон допоміг нам провести газ у будинок, адже осінь вже не за горами. Спершу жінка відмовлялася, адже не було скільки грошей, але я вирішила допомогти.
Ось так Надія Іванівна переїхала жити на дачу, а я з Олею приїздила до неї щовихідних. А Жужі настільки сподобалося життя за містом, що той вирішив залишитися з бабусею. Мені ж спокійніше – пані Надя має надійного захисника!
Чи змогли б ви так само вчинити, як героїня нашої історії? Чи допомагаєте ви пенсіонерам?
