Юля була останньою і несподіваною дитиною для батьків, росла в багатодітній родині. У дівчинки два старших брата і дві сестри. Мати розповідала дівчинці, що вони не хотіли більше мати дітей, але довелося народжувати її, бо аборт робити було пізно. Ці слова дівчинка запам’ятала на все життя і відчувала себе нікому не потрібною.
Батьки Юлі пишалися своїми синами: красені, розумні, спортивні. Хлопчики з відзнакою закінчили інститут, працюють на хорошій посаді, мають красивих і забезпечених дружин. У них і діти вже є, вчаться вони в престижних школах, на відпочинок їздять тільки за кордон. Юля їх толком не знала, бо, коли вона народилася, ті вже вчилися за кордоном.
Старші сестри дівчинки називали її малявкою, яка, за їхніми словами, вічно дратувала їх. Але мати змушувала тих доглядати за Юлею, що їм дуже набридало. Згодом одна з них вдало вийшла заміж, друга – стала артисткою і гордістю матері. Як і їхні брати, вони теж мали шикарні будинки, машини, віддавали дітей у приватні школи. З Юлею вони практично не спілкувалися.
Мати Юлі постійно хвалила гостям і сусідам своїх старших дітей, показувала їх фотографії з відпочинку. Що стосується Юлі, то мати постійно говорила, що та погано вчиться і найостанніша невдаха.
Закінчивши школу, Юля вступила у швейне училище, де отримала диплом кравчині-закрійниці. Дівчині подобалася це справа і у неї це дуже добре виходило. Вона почала працювати в ательє і непогано заробляла: мала постійних клієнтів. Рідні Юлі називали її «недоробленим модельєром».Тому дівчинка намагалася рідко бачитися з ними: спочатку жила в гуртожитку, потім в орендованій квартирі.
Вона навіть заміж вийшла, народила сина і була щаслива у своїй прекрасній новій сім’ї. Але в один день все змінилося. Одного разу її чоловік і син потрапили в аварію, коли їхали в автобусі. Вони загинули … Рідні дівчинки навіть не поспівчували їй, нічим не допомогли. Юлю підтримали її колеги по ательє. Після цього вона повністю занурилася в роботу, щоб ні про що не думати. Вона прожила так 10 років абсолютно одна. Але останнім часом у Юлі з’явився кавалер, нічого серйозного поки немає.
І раптово рідня Юлі почала згадувати про неї. Батько помер, мати лежить в паралічі та потребує догляду. Старші сестри і брати придумали всілякі причини, щоб не доглядати за матір’ю. Залишалася лише Юля, якій, як вони говорили, все одно нічого робити. Юля, звичайно, не хоче доглядати за матір’ю після всіх принижень і образ. Вона відмовилася, але тут родичі почали телефонувати і погрожувати їй. Але це мене не лякає, я вже звикла до їх цих слів і не вірю їм. Нехай самі розбираються!
Як ви вважаєте, дівчина прийняла правильне рішення?
