Флора на старості літ залишилася одна. У неї помер чоловік, а діти виїхали в Канаду.
Спочатку жінка насолоджувалася помірною і тихою пенсією. Вона вільно ходила будинком, до ночі дивилася фільми, красувалася перед дзеркалом в новому одязі.
Їй подобалося співати улюблені пісні в душі і проводити вечори зі склянкою шампанського.
Вона приділяла багато часу своїм захопленням: відвідувала гурток з гончарства та садівництва. А ще Флора любила дискотеки для літніх людей.
У домі з’явився лимон в горщику, а полиці заповнилися саморобними горщиками.
Саме на танцях вона зустріла Давида. Чоловікові було років вісімдесят. Він почав залицятися до жінки: дарував квіти і пряники із приємними записками, а ще читав вірші.
Зрештою, він попросився жити до Флори. Та не знала, чи готова до переїзду. Поки жінка думала Давид не гаяв часу і знайшов іншу вдову, яка виявилася більш рішучою. Більше вони не спілкувалися.
Так минали дні і Флора втомилася від самотності.
Вона з жахом думала про те, що про її смерть дізнаються лише через декілька днів, коли сусіди почнуть скаржитися на дивний запах в під’їзді.
Зрештою, жінка наважилася кинути все і купити квитки в Єрусалим.
Вона приїхала біля Стіни Плачу і залишила там записку зі словами: “Господи, звертаюся до Тебе з проханням! Допоможи мені і позбав мене самотності. Амінь!”
Після цього Флора повернулася додому і почала чекати.
Одного дня у неї задзвонив телефон. Виявилося, що це були далекі родичі чоловіка. Вони хотіли, щоб жінка дала їм притулок на декілька днів.
Флора лише зраділа нагоді бути корисною. Місця у неї вистачало, тому вона готова була зустрічати гостей.
Напередодні жінка спекла свої фірмові пироги.
Родичі приїхали і сіли за святковий стіл. Вони багато говорили і згадували минуле.
У результаті зранку було декілька розбитих чашок, біль в голові і розмальовані дітьми стіни.
Добре посиділи, бо давно не бачилися. Буває.
Пізніше до Флори приїхала тітка Нора з Мірою. Вони також напросилися в гості, адже неподалік було море. Жіночки весело проводили час.
А після них завітала ще одна гілка по лінії чоловіка. Окрім дітей, сім’я мала кота Ваську, який не зміг оцінити творчість Флори і побив усі її глиняні горщики.
Проте жінка на все закривала очі.
Вона з радістю готувала великі каструлі супу та гігантські порції гарніру. І від кондиціонера легко відмовилася, щоб гостям не дуло.
Пройшов місяць і Флора запитала, чи не пора усім її відвідувачам додому, але ті відказали, що цілком комфортно себе почувають.
Тоді жінка знову вирушила до Стіни Плачу, де залишила першу записку. Цього разу вона прибула з новим проханням.
У листівці було сказано: “Господи, я ж просила позбавити мене від самотності, але не до такої міри!”.
Та це не змінило ситуацію, адже рішення Небес зворотної сили не мають.
Чи сподобалася вам ця історія?
