Я вже рік намагаюся розлучити мого сина з невісткою. На жаль, усі мої спроби поки що безуспішні.
Мій син – чудовий хлопець. Він добре вився в школі і закінчив університет з червоним дипломом. Зараз він працює юристом в успішній фірмі. Ще коли син був маленьким ми з чоловіком розлучилися. Причиною стало те, що він діяв мені на нерви. Аліменти все ж колишній виплачував.
Яким було моє здивування, коли син заявив, що зустрічається з дівчиною із села. Я думала, що це несерйозні стосунки, які швидко закінчаться. Проте я помилилася. Всі мої сподівання були зруйнованими, коли син одного дня привів її в наш дім і поставив мене перед фактом, що вони чекають на дитини і планують одружитися.
Звичайно, що така новина розлютила мене, але я нічого не могла вдіяти. Довелося прийняти невістку, бо їй не було куди податися. Раніше вона орендувала квартиру в місті, але з дитиною на руках це було їй не під силу. Особливо мене дратувало те, що мій син постійно дбав про неї. Я одразу вирішила, що повинна розлучити їх, чого б мені це не вартувало.
Після народження онука я наполягала на тому, щоб невістка зробила тест ДНК. Він підтвердив, що мій син є рідним батьком. Після цього дівчина намагалася знайти зі мною спільну мову і всіляко догоджати, але від цього моя неприязнь лише зростала.
Мені цей шлюб не подобався, але позбутися від невістки я не могла.
Йшов час. Онук підростав і мене все частіше просили допомагати з ним няньчитися. Ніби мало того, що я терплю невістку у своєму домі. Останньою краплею стало те, що дівчина запросила в гості свою матір. Я прогнала з квартири їх обох. Однак мій Вітя образився і перестав зі мною говорити.
Невдячна невістка добре постаралася, щоб налаштувати сина проти мене. Одного разу я повернулася з магазину, а вдома було пусто. Вітя з дружиною зібрали усі свої речі і пішли геть. Та відьма все ж домоглася свого!
Я досі не знаю, куди поділися молоді. Вони не виходять на зв’язок, але я вірю, що Вітя отямиться і повернеться до мене.
А на чиєму ви боці в цій ситуації?
