Комусь не щастить з коханням, комусь з роботою, а мені, не повірите, не пощастило з ріднею. Скажете, що казати так не годиться, бо таке не вибирають. Заперечувати не буду, але розповім, чому так вважаю.
Йдеться саме про тих, хто – сьома вода на киселі. Тих, хто просто так з’являється раз на кілька років, а, якщо бачите їх частіше, то тільки тому, що їм уже щось від тебе потрібно. Так і з моїми.
Моєму батькові його дід залишив однокімнатну квартиру. Той віддав її мені з чоловіком, а у нас своє житло є. Тому, щоб місце не стояло просто так, вирішили його здавати в оренду. Як тільки взялися за це, отримали дзвінок від троюрідного брата мого батька. Якось дізнався про наші плани і каже: «Якщо не живете, то мені подаруйте. Чого чужим людям здавати?» А сам і дня ніде не пропрацював. Сміх та й годі.
А ще було, що машину в батька «позичали». Він на початку 90-тих нового Москвича купив. А родичі тут як тут. Сказали, що Бог казав ділитися.
Моя тітка може подзвонити мені посеред тижня і сказати, щоб я зібрала речі, бо завтра вони приїдуть їх забрати. Не заперечую, колись так робила, бо й вага часто мінялася і смак на місці не стояв. Але тепер з цим трохи помірніше: маю дві пари штанів, кілька светрів – на тому й весь гардероб.
Ні дня спокою від них немає: то те заберуть, то се їм треба. Коли питаємо, чого самі не наживуть чогось, бо ми ж з чоловіком усе з нуля починали, то кажуть, що нам просто пощастило… Життя нам так саме вдало склалося… Насправді ж ми й самі не розкошуємо. Якось на дачі потрібен був ремонт. Ще й води не було – проводити треба. Грошей теж не так густо. Тож ми відео різні дивилися, порад запитували й потрохи своїми ж руками все відновлювали. А родичі тільки те й роблять, що заздрять та за спинами обговорюють.
«Грошей просто забагато мають. Хто сам би ставав таке робити? Мій чоловік унітаз рік ставить і ніяк не закінчить. І чого одним все, а іншим нічого?» – бідкається тітка.
Бісить це все жахливо. Але ми з такого тільки сміємося, бо в кожного, як кажуть, правда своя.
Чи вважаєте Ви подібну поведінку рідних доречною?
Чи погоджуєтеся з твердженням: «повинні допомагати родині, якщо самі живуть у достатку»?
